? практична безмежність ресурсів, що пропонуються і повне зберігання незалежності підприємства.

Була створена національна каса (банк) з розвитку телекомунікацій - посередник між адміністрацією і позикодавцями. Це спеціальне підприємство мало винятково процесуально - психологічне значення. Враховуючи, що до 1991 р. компанія "Франс Телеком" була державною, важливо було показати, що залучені кошти направляються не уряду, а на потреби телекомунікацій.

3. Третій засіб фінансування є досить цікавим. З ініціативи адміністрації зв'язку в 1970-1971 р. і в 1974 р. банки організували п'ять спеціальних приватних товариств (СФТ), акції котрих високо котирувалися на біржі. Для притягнення інвесторів була обрана форма "контракт-лізинг", виплати по якій (у частині ціни за лізинг) залежали від успіху галузі. Коефіцієнт при оплаті був тим вищий, чим більше швидкість розвитку перевищувала раніше встановлену. Внесок СФТ у фазі активного росту (1971-1975 р.) був дуже значний - біля 25% ( 32% у 1987 р.).

Крім того, успіх французьких телекомунікацій багато в чому визначався ефективним кредитним інструментарієм. Кредити були великі, ставки по них високі. Особливо важка ситуація склалася в першій половині 80-х рр., коли на тлі високої інфляції (від 13 до 15% у рік), плата за кредитні ресурси досягла 16-20%. У період самого динамічного розвитку мережі (1971-1976 р.) позикові засоби покривали половину всіх інвестицій. І лише із середини 80-х рр. борг "Франс Телеком" стабілізувався, а на початку 90-х пішов на зниження. Головною перевагою цієї компанії як позичальника на внутрішньому і зовнішньому ринках завжди була гарантія держави. Крім того, держава, не здійснюючи фінансування галузі, сприяла даному процесу, застосовуючи такі регулятори як податки й амортизаційні відрахування.

Таким чином, успіх від використання зовнішніх позикових засобів залежить від дотримання декількох важливих умов:

? правильного вибору та впровадження інвестиційних проектів і засобів їхнього фінансування;

? оптимальна структура фінансування;

? професійне управління виробничою діяльністю;

? наявності споживачів ринку послуг зв'язку, тобто абонентів, що можуть сплачувати за встановленими тарифами;

? відповідності тарифної політики стану мережі в даний момент;

? сприятливий податковий простір.

Отже, найголовніша причина успіху французької адміністрації зв'язку пов`язана з створенням надзвичайно сприятливого клімату для залучення зовнішнього фінансування на розвиток галузі, ефективним використанням кредитного інструментарію.

Іноземний капітал у ті роки не проявив особливої зацікавленості. Частка закордонних інвестицій за 20 років не перевищувала 10% від загального обсягу, а в 80-і рр. практично звелася до нуля. Головним джерелом фінансування для адміністрації зв'язку став національний фінансовий ринок. Гарантія держави на усі види діяльності забезпечила їй більш низькі кредитні ставки в порівнянні з іншими організаціями, тому що виключала для банків чинник ризику.

Фінансова діяльність "Франс Телеком" характеризувалася швидкою оборотністю кредитних засобів. Кожний інвестиційний проект у всіх деталях опрацьовувався заздалегідь: пакет фінансових акцій, технічне й організаційне забезпечення. Був розроблений гнучкий кредитний механізм, коли кредитні потоки перекривали один одного. Заздалегідь готувалися виробничі площі, підписувалися угоди з фірмами-постачальниками. Кошти у повному обсязі потрібні були саме протягом цього терміну. Потім станція починала "віддавати".

Для Українських телекомунікацій цікавим є досвід випуску облігацій Японської телеграфно- телефонної державної корпорації, як вагомого джерела притягнення додаткових фінансових засобів на розширення телеграфного і телефонного устаткування.

Після II світової війни в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів, облігації розповсюджувались потенційним споживачам телефонних і телеграфних послуг, а також державним, муніципальним і іншим місцевим організаціям, що були зацікавлені в удосконалюванні комутаційних систем.

Була розроблена спеціальна модель по випуску і розміщенню облігацій. Для цього корпорацією були уточнені такі моменти:

- причини, у силу котрих необхідно випустити облігації;

- загальна сума випуску, номінальна вартість, прибутковість, система і термін погашення, курс випуску;

- засіб підписки;

- сума витрат на випуск;

- шлях освоєння облігацій;

- методи стимулювання;

- винятки в наданні облігацій і звільнення від їхнього отримання;

- зміна умов випуску з часом та інш.

Створена модель дозволила державній телеграфно-телефонній компанії Японії залучити біля половини необхідних інвестицій для галузі за рахунок розгорнутої системи розміщення облігацій серед:

а) бажаючих одержати абонентські телефони;

б) споживачів, що хочуть установити нове обладнання для виняткового користування;

в) державних, муніципальних і інших організацій, фірм, що зацікавлені в розвитку телекомунікаційних мереж.

Вищенаведений приклад показує правильно обрану стратегію державної телефонної компанії в розширенні джерела інвестиційних ресурсів на внутрішньому фінансовому ринку.

Висновки :

Ознайомившись з закордонним досвідом розвитку національних телекомунікацій можна визначити шляхи, що взаємодоповнюють один одного і в цілому відбивають необхідність виконання одного завдання - створення сучасної телекомунікаційної системи.

Перша стратегія - акціонування і приватизація телекомунікацій, що дозволяє зробити необхідне накопичення капіталу для розвитку галузі.

Друга стратегія - кардинальний прорив в галузі зв'язку за рахунок створення оригінального механізму самофінансування галузі, що забезпечується за рахунок створення й оптимізації системи керування й ефективного використання наявних фінансових ресурсів, а також використання всіх можливостей на ринку фінансового капіталу при наявності гарантій держави.

Обидві стратегії розвитку телекомунікацій показують, що для найбільш повного задоволення запитів споживачів насамперед необхідні значні фінансові ресурси і їхнє ефективне використання. Саме тому як необхідне , автором було запропонована вдосконалена фінансова інфраструктура телекомунікаційних підприємств. 

Модель вдосконалення механізму та методів фінансування інвестиційних проектів.

Загальні економічні тенденції ставлять усі господарюючі суб'єкти в жорсткі рамки вибору необхідної стратегії для подолання наслідків інфляції, зберігання і збільшення реальних прибутків, акумулювання фінансових ресурсів для поновлення інвестиційного процесу .

При цьому економістами підраховано, що інвестиції в галузь електрозв'язку дуже перспективні - один долар, вкладений у телекомунікації, дає 3-5 доларів приросту національного доходу. Проте, Україна інвестує в зв'язок дуже мало,