- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, допущених працівниками комерційної організації надає рекомендації керівництву щодо прийняття відповідних рішень до цих працівників;

- в межах наданих повноважень діяльність служби внутрішнього аудиту банку вважається винятковою. Інформаційна система Служби повинна мати систему захисту від стороннього доступу.

Професійна компетентність:

Аудиторські перевірки мають виконуватись на високому професійному рівні. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями і навичками.

Природа роботи внутрішніх аудиторів вимагає високого професіоналізму, як з точки зору технічних знань, так і навиків спілкування з людьми.

До найважливіших технічних знань внутрішніх аудиторів відносять такі:

- теоретичні та практичні знання з бухгалтерського обліку;

- добре знання системи укладання комерційних договорів, зміст інструкцій, схеми оподаткування та вимог законодавства;

- чітке уявлення схеми взаємодії відділів та структурних підрозділів комерційної організації;

- знання та вміння застосовувати спеціалізовані навички аудиту;

- глибокі знання в галузі побудови та оцінки систем та процедур внутрішнього контролю.

- Ключові навички спілкування включають:

- вміння забезпечити об'єктивність;

- навички проведення співбесід та збору необхідної інформації;

- вміння досягнути розуміння аудиторських висновків;

- вміння складати та писати звіти.

Робота на загальний результат

Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за організацію співпраці з іншими контролюючими групами всередині та з-за меж комерційної організації, а саме:

- зовнішніми аудиторами;

- департаментом нагляду та іншими службами НБУ(для банків);

- контрольно-ревізійною службою (для акціонерних товариств) ;

- департаментом безпеки комерційної організації (банку).

Співпраця з даними службами допоможе уникнути дублювання роботи інших служб, поширювати набуті знання серед відповідних служб, відділів, структурних підрозділів, а також максимізувати користь для діяльності комерційної організації в цілому від вкладень у розвиток технологій та ноу-хау.

Виходячи з наведених вище характеристик можна зробити наступні висновки:

- внутрішній аудит є органічною частиною загальної системи менеджменту в комерційній організації і, по суті, здійснює внутрішньогосподарський контроль, метою якого є визначення адекватності фінансової політики цілям та завданням діяльності комерційної організації;

- необхідність впровадження внутрішнього аудиту в комерційній організації виникає, як правило, в зв'язку з потребами вищої ланки керівництва у відповідній інформації або підтвердженні достовірності звітів менеджерів нижчої ланки керівництва.

Разом з тим, слід відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудиту зарубіжних колег.

По-перше, незалежність внутрішнього аудиту умовна.

Відсутні як законодавчі так і етичні норми, які визначають незалежність внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного суб'єкту і його структурних підрозділів.

По-друге, відсутні професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів;

По-третє, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів.

Свого часу необхідність росту професійності внутрішніх аудиторів проявляється у зростаючій їх потребі власників та управлінців комерційних організацій, адже ефективний внутрішній аудит є діючим засобом зниження ризику банкрутства комерційної організації та своєрідним захистом інтересів акціонерів.

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

За визначенням Роя Доджа, "аудит - це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин" [30, с. 16, 47].

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання практичних посібників і підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в США книгу з теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань. Аудитор - надзвичайно цікава і популярна професія.