До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяль-ності в Україні належать: Верховна Рада (вищий орган), Кабінет Міні-стрів, Національний банк, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, державне управління митного контролю (виконавчі органи).

Держава самостійно формує систему та структуру регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка повинна забезпечити:

захист економічних інтересів держави та законних інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоеконо-мічної діяльності у розвитку всіх видів бізнесу, незалежно від форм власності, а також усі напрями використання доходів і вкладання ін-вестицій;

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовніш-ньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права втручатися у зовнішньоеко-номічну діяльність суб'єктів бізнесу, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством.

4. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні

У механізмі державного регулювання бізнесу особливе місце зай-має його державна підтримка

Мета державної підтримки бізнесу - створення однакових умов для всіх суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері бізнесу, а також вирівнювання підприємницьких структур з іншими сферами суспіль-ного виробництва Особливо такої підтримки потребує дрібний та се-редній бізнес. І не без підстав, оскільки ці форми в нових умовах гос-подарювання виступають структуротворчим фактором економіки. Ве-ликі підприємства що є стрижнем будь-якої галузі, завжди втілюють результати структурних змін, і в цьому розумінні уособлюють стабіль-ний, „консервативний" початок економіки.

Малі та середні підприємства бізнесу, готуючи грунт для становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів, вперше освоюючи науково-технічні відкриття, тобто впроваджуючи інноваційні пронеси, функціонують як революційні, ініціюючі структурні зрушення, основи, що природно поєднуються з заповзятливістю ділових людей.

Серйозні структурні народногосподарські зміни відбуваються тим швидше і ефективніше, чим вищий ступінь соціальної безконфліктно-сті. І тут велика роль підприємств малого та середнього бізнесу, які здатні мобільно забезпечувати нові робочі місця для людей, що ви-вільняються при закритті або перепрофілюванні великих підприємств.

Підприємства малого та середнього бізнесу багато в чому підвищу-ють життєздатність великих, їх конкурентоспроможність. Висока рента-бельність великого виробництва зумовлюється масовістю випусків продукції та стабільністю асортименту виробів. Разом з тим прискорен-ня науково-технічного прогресу різко скорочує ці можливості: необхід-но постійно вносити корективи в техніко-економічні параметри продук-ції, реагуючи на зміни ринку. Зберегти свої переваги і пристосуватися до нових вимог гігантам складальних виробництв допомагають підпри-ємства малого та середнього бізнесу, які оперативно приводять асор-тимент комплектуючих виробів у відповідність з досягненнями науки і техніки. Причому кількість таких підприємств повинна перевищувати безпосередні потреби складальних виробництв, оскільки тільки на по-дібній основі існуватиме повноцінна конкуренція. Це одна з основних передумов успішної взаємодії малих, середніх та великих підприємств. На жаль, у нашій економіці такого взаємозв'язку немає. Все це свід-чить про те, що розвиток економіки без зміщення акценту в бік підприємств бізнесу неможливий.

На жаль, боротьба політичних сил за владу під лозунгом „знищен-ня адміністративно-командної (тоталітарної, диктаторської) системи" призвела до того, що в саме поняття „державного", як правило, вкла-дається негативний зміст і громадськість нині схильна все державне вважати нераціональним і неприйнятним. Не є винятком і підтримка бізнесу, підприємництва У ній вбачається спроба держави знов поча-ти тотальне регламентування діяльності людей, які прагнуть виявити ініціативу та заповзятість, або небезкорисливе прагнення державних чиновників допомогти нажитися багатим. Цими громадськими на-строями не без успіху користуються багато підприємців, які збили солідний капітал і фактично стали у своїй сфері монополістами. Вони не зацікавлені у сприянні збільшенню підприємців у різних галузях економіки. Проте, якщо за точку відрахунку брати не інтереси моно-полій, а народногосподарські потреби, стає очевидною потреба дер-жавної підтримки розвитку підприємств бізнесу, особливо малого та середнього. І насамперед необхідні формування усіх форм бізнесу за надійним захистом прав власників, а також сприяння і підтримка в розвитку ринкової інфраструктури, що обслуговує підприємства бізнесу.

Україна як самостійна, незалежна держава гарантує нині всім під-приємцям (незалежно від вибраних ними організаційних форм підпри-ємницької діяльності) рівні права і створює однакові можливості для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів за умови вико-нання робіт і поставок для державних потреб.

Державна підтримка бізнесу здійснюється на основі Закону Украї-ни „Про підприємництво", в якому зазначається, що з метою створен-ня сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку під-приємництва держава:

на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, на-дає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробни-чі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти і споруди, обладнання, що не використовуються), необхідне для здій-снення підприємницької діяльності;

сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інфор-маційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів;

здійснює початкове упорядкування неосвоєних територій об'єкта-ми виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або переда-ванням їх у кредит підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технологій, інноваційну діяль-ність освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям кредити та ін.

Ці положення Закону стали відправною точкою стимулювання ство-рення підприємств (фірм) малого бізнесу. Так, за даними Міністерства фінансів України у 1994 р. 88,8 % підприємств - новостворені і тільки 11,2 % створено реорганізацією діючих. Із загальної кількості малих під-приємств лише 18,8 % є приватними, 0,3 % приватизовані трудовими колективами. Найбільшу частку становлять підприємства (фірми) з ви-робництва товарів народного споживання (18,3 %), будматеріалів (5,7 %), будівельні та ремонтно-будівельні (17,9 %), наукововпроваджувальні (10 %), з виробництва та переробки сільгосппродукції (4,4 %) та ін.

Підтримку підприємництва, малого та середнього бізнесу здійсню-ють державні органи управління,