КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету “Політична економія”

На тему: „Теоретичні основи економіки домогосподарства”

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................3

1. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин........................................5

1.1 Сутність поняття “домогосподарство”................................................................5

1.2 Домашнє господарство та його функції у ринковій системі ............................7

2. Доходи домогосподарств та їх розподіл..............................................................10

2.1 Основні види доходів домогосподарств............................................................10

2.2 Структура доходів сімейного бюджету..............................................................12

2.3 Розподіл доходів між господарствами...............................................................13

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств..................................15

3.1 Витрати домогосподарств та їхня структура.....................................................15

3.2 Витрати на споживання та поведінка споживачів............................................18

3.3 Заощадження........................................................................................................20

4. Диференціація доходів населення........................................................................23

4.1 Нерівномірність формування доходів. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джині...23

4.2 Економічна нерівність і соціальна політика захисту населення.....................26

Висновки.....................................................................................................................29

Список використаних джерел...................................................................................32

Додатки

Вступ

Серед безлічі учасників господарювання сучасна економічна теорія відокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин:

домашні (сімейні) господарства;

підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;

держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.

Мета цієї роботи – розкрити сутність домогосподарства як суб’єкта ринкових відносин. Домогосподарству як одному з суб’єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. Сьогодні інтерес до домашніх господарств посилюється як з боку науковців, так і збоку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті.

В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування. По-перше, задоволення потреб домогоспо- дарства у матеріальних і нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Отже, домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домогосподарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Актуальність цієї теми проглядається в результатах історичних подій, які відбувалися в нашій країні та всіх країнах СНД після розпаду Радянського Союзу. Глибока економічна криза, що охопила Україну з початку 90-х років, перервала процес поступового підвищення рівня життя нашого населення. Роз-крадання нагромадженого суспільного багатства, знецінення вкладів населення, масове (явне і приховане) безробіття дуже швидко зробили бідними і жебраками мільйони людей як на селі, так і в місті. Тому, аби вижити, люди почали шукати порятунку власними силами. Багато сімей, нещодавніх вихідців з села, які часто мешкали у містах у відомчих гуртожитках, втративши роботу, почали повертатись в село. Економічний занепад сільськогосподарських підприємств, багатомісячні затримки із виплатою заробітної платні та пенсій змусили сільські домогосподарства майже повністю перейти на самозабезпечення. Натуральне виробництво на селі знову стало домінуючим.

За даними статистичного обстеження бюджетів сімей в Україні протягом 1997 р., частка оплати праці в середньодушовому сукупному доході порівняно з 1990 р. скоротилася в 1,5 рази, а частка надходжень від особистого присадибного господарства зросла приблизно в 3 рази [3, с.140-141]. Сільські сім’ї майже всі свої потреби в харчуванні забезпечують за рахунок надходження продуктів з особистих підсобних господарств, в яких наприкінці 90-х років вироблялось більше половини всієї сільськогосподарської продукції в Україні. Значну частину спожитої картоплі, близько половини овочів і баштанних, фруктів, ягід та винограду, більше чверті яєць, кожний шостий кілограм м’яса та восьмий молока та молокопродуктів міські сім’ї отримують з підсобних господарств та від родичів, що мешкають у сільській місцевості.

Таким чином, майже 10 років перехідного періоду до ринку вітчизняні сільські домогосподарства прямували не до нього, а від нього. В усіх розвинутих країнах завдяки ефективному кооперуванню такі домогосподарства чітко зорієнтовані на товарне, а не натуральне виробництво.

1. Домашнє господарство як суб’єкт ринкових відносин.

1.1 Сутність поняття “домогосподарство”.

Для з’ясування суті категорії “домогосподарство” найкраще звернутись до її трактування у матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя ”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Поняття “домогосподарство” ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям “сім’я”. Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом. Але, якщо розглядати сім’ю як най-поширеніший приклад ведення домогосподарства, в економічному контексті вона визначатиметься як первинна економічна ланка суспільства, що базується на приватній власності (у трудовій та нетрудовій формах) і веде спільне домашнє господарство на принципах взаємодопомоги, забезпечує, в основному, відтворення основної продуктивної сили, а побічно – виробництво й інших окремих факторів виробництва, реалізовуючи при цьому власні, колективні та суспільні економічні потреби та інтереси.

Отже, в економічному плані домогосподарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності. Проте найповніше функції домогосподарств можуть бути реалізовані у сім’ї. Відповідно до системи