У суперечливому поєднанні позитивних і негативних сторін при реалізації основних економічних функцій сім’ї розкривається подвійна природа домогос- подарств. Суперечлива єдність цих сторін має місце під час отримання доходів домогосподарствами та здійснення ними витрат.

2. Доходи домогосподарств та їх розподіл.

2.1 Основні види доходів домогосподарств.

У політико-економічному аспекті кожне домогосподарство, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Воно розраховує лише на власні ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для нормальної життєдіяльності та відтворення. Крім того, домогосподарства сплачують податки. Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат і утворюють бюджет сім’ї.

Доходи домогосподарств як політико-економічна категорія пред-ставляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ та послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарствами і, передусім, сім’ями, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Суб’єктами цих відносин є члени сімей, а опосередковано вони виникають і розвиваються між найманими працівниками і капіталістами при виконанні окремих функцій домогосподарствами (постачанні особистісного фактора виробництва, нагромадженні капіталу, заощадженні), між домогосподарствами і державою при отриманні окремих видів доходів (трансферних платежів - всіх виплат, які відповідають реальному економічному внеску господарства).

Основними видами доходів домогосподарства є:

заробітна плата;

доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента);

державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомоги безробітним, допомога багатодітним сім’ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров’я, витрати держави на збереження довкілля, покращення екологічного середовища);

підприємницький дохід, який, здебільшого, отримують сім’ї капіталістів;

доходи з інших джерел, передусім, доходи від індивідуальної трудової діяльності.

Необхідність включення до трансфертних платежів послуг на охорону здоров’я, отримання освіти зумовлена, по-перше, тим, що такі послуги від держави збільшують попит домогосподарств (бо вони є безкоштовними), по-друге, держава лише повертає (зазвичай, неповністю) вилучені із заробітної плати прямі податки та непрямі, що стягуються у процесі купівлі товарів та отримання платних послуг, по-третє, без таких витрат держави не можливе від-творення робочої сили нормальної якості, внаслідок чого їх доцільно називати загальнонаціональною формою заробітної плати. Їх іще називають суспільними фондами споживання.

Стосовно витрат на охорону довкілля, то доцільність включення частини з них до доходів сім’ї зумовлена тим, що погіршення стану довкілля вимагає зростання витрат на відтворення робочої сили (покращення якості харчування, збільшення витрат на охорону здоров’я тощо).

Доходи від індивідуальної трудової діяльності – це доходи, не пов’язані з працею в державних, колективних, кооперативних підприємствах та установах. Індивідуальна трудова діяльність – це виробництво товарів і надання платних послуг у домашніх умовах і на невеликих підприємствах дрібнотоварної власності (пошиття одягу, виготовлення сувенірів, ремонт побутової техніки, платні послуги лікарів, викладачів, юристів).

Найбільшу частку серед доходів домогосподарств, які базуються на приватній трудовій власності, становить заробітна плата. На другому місці у структурі доходів більшості домогосподарств у окремих розвинутих країнах знаходяться доходи від власності (від цінних паперів, вкладів трудових заощаджень в ощадні банки, накопичення у пенсійних фондах та ін.). Напри- клад, середня частка майна американських сімей формі акцій наприкінці 90-х років ХХ ст. становила майже 32% (порівняно із 15% у 1989 р.) [2, с.263].

2.2 Структура доходів сімейного бюджету.

Структура доходів населення за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил. Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів та послуг, розрахованого на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг. Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет - вартість набору жит-тєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задо-вольняють розумні раціональні потреби. Цей показник використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Кризовий стан економіки України, нажаль, поки що не дозволяє підтримувати відповідно науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих прошарків – багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби, тому категорія наших співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно численна.

При аналізі доходів бюджету сімї принципово важливо врахувати не про- сто номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у різних країнах.

Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім’ї, співвідношення між працюючими і непрацюючими у реальному житті надзвичайно різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів. Середні цифри не в змозі врахувати цю різноманітність, однак такі показники мають позитивну властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити головні тенденції її розвитку (в даному випадку – тенденції формування і використання сімейних доходів). Так, за даними Держкомстату України, сукупний середній доход на сім’ю в 1997 р. становив понад 3,8 тис. грн. (табл. Б.1, додаток Б).

Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і