2.3 Розподіл доходів між господарствами.

Даючи оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати розподіл їх між собою. Розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів. Історія знає розподіл за працею, капіталом, власністю, факторами виробництва. У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою, їх удосконалення сприяє підвищенню суспільного добробуту.

У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів. Перший означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент – за ресурси, що пере- бувають у чийсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих господарств.

Розуміння як функціонального, так і особистого розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств у економіці. Статистичні дані свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Подібна тенденція спостерігається і в Україні.

Існує і інший розподіл доходів домогосподарств в Україні, за яким вони поділяються на грошові та натуральні (отримані внаслідок праці на присадибних та дачних ділянках). До грошових доходів відносяться: заробітна плата, оплата робочої сили на сільськогосподарських підприємствах, ко- оперативах, доходи від продажу сільськогосподарської продукції на ринку і т.д.

Питання нерівномірності розподілу доходів становить одну з фундаментальних проблем зарубіжної економічної науки. Таке явище пояснюється різними причинами: здібності кожної окремо взятої людини, здобута освіта, види діяльності. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють: володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільсько- господарськими угіддями тощо; становище на ринку; інші фактори, а саме – щасливий випадок, наявність особистих контактів із членами уряду, сила політичного впливу, дискримінація і т. ін. Вітчизняні економісти все більше переконуються в тому що надто високу диференціацію в доходах населення України обумовлюють не тільки перелічені причини, а й труднощі економічного характеру, з якими доводиться стикатися Україні сьогодні, загальним низьким рівнем життя основної частини населення.

У 1995 році, порівняно з 1990 р., купівельна спроможність грошових доходів населення України за сукупністю найнеобхідніших товарів та послуг знизилася приблизно в 6 разів. Найбільш негативну роль щодо можливості соці- ально-економічного прогресу України у майбутньому відіграє мізерний рівень реальної заробітної платні у співвідношенні з розвиненими країнами світу. Якщо за рівнем продуктивності праці наша держава відставала від СІЛА у про- мисловості у 1999 р. у 20 разів, то за рівнем оплати робочої сили – більш ніж у 70 разів, за рівнем соціальних витрат на душу населення – у 240 разів [3, с.146].

Дуже низький в Україні і мінімальний рівень пенсій (55 грн. у 2000 р.) і заробітної плати (118 грн. у 2000 р.); якщо у 1990 р. мінімальна заробітна плата забезпечувала придбання 3,49 мінімального споживчого кошика, то у 1995 і 2000 рр. – менше одного споживчого кошика [3, с.146]. Внаслідок цього в Україні відбувалося масове приховане голодування і депопуляція населення.

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.

3.1 Витрати домогосподарств та їхня структура.

Вивчення таких економічних категорій як доходи та витрати являється нероздільним. Якщо уявити розподіл доходів домогосподарства у загальному вигляді, то постає досить ясна картина. Частина доходів надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок розподіляється на витрати на споживання та заощадження.

Витрати домогосподарств як економічна категорія – це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання ними (передусім, сім’ями) економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім’ї, сім’єю у цілому з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кредитними інститутами та іншими об’єктами з другого боку, фор- муються відносини приватної та неприватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення. Чіткіше суб’єкти цих відносин виявляються при з’ясуванні структури витрат. Основними статтями витрат домогосподарств є : 1) податки; 2) витрати на харчування; 3) витрати на одяг та взуття; 4) витрати на оплату квартири; 5) транспортні витрати; 6) витрати на оплату комунальних послуг (електроенергії, води, газу, телефону); 7) витрати на отримання освіти; 8) витрати на відпочинок, подорожі та розваги; 9) внески у фонди соціального страхування; 10) нагромадження; 11) добровільні пожертвування та внески на громадські організації; 12) придбання цінних паперів; 13) сплата заборгованості за кредит; 14) інші витрати.

Споживчі витрати також можуть бути поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгівлі США ділить споживчі витрати на такі групи [ 1, с. 189 ]:

витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп’ютери, побутова техніка тощо;

витрати на товари короткострокового користування - такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та предмети одягу;

витрати на послуги: лікаря,