За умов перехідної економіки заощадження в Україні може робити лише незначна частина населення. Загальна сума заощадження населення у 1999р. становила 4,3 млрд. грн. або трохи більше 50 дол. депозитів на душу населення, тоді як у Польщі ця сума становила 1300 дол. Ці заощадження становили менше 0,6% грошових витрат у тому ж році, тоді як у багатьох розвинених країнах світу їхня частка досягає 15% [2, с. 266].

4. Диференціація доходів населення.

4.1 Нерівномірність формування доходів. Крива Лоренца.

Коефіцієнт Джині.

Неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників називають диференціацією доходів. Нерівність у доходах спостерігається в усіх еконо-мічних системах. Посилення диференціації в доходах в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовлене низкою обставин. Однією з головних є та, що окремі суспільні групи поводяться вже відповідно до законів ринкової економіки, в той час як інші продовжують орієнтуватися на традиції і цінності попередньої системи, яка відходить у минуле.

Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовують різні показники, проте найчастіше будують криву Лоренца. Для побудови цієї кривої загальну кількість домогосподарств (сімей) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення (горизонтальна вісь). Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік (вертикальна вісь). Інформація, яку дають подібні таблиці, свідчить про те, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний доход у тій чи іншій країні. Наприклад, якби дохід розподілявся порівну між усіма сім’ями України, тоді кожна їхня п’ята частина отримувала б 20% цього доходу, 40% сімей – 40% і т.д. Таку ситуацію графічно зображають бісектрисою. Чим ближче крива до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу. Інший крайній випадок спостерігався б тоді, коли в країні майже весь дохід привласнювали б кілька казково багатих сімей, а решта населення ледве животіла (крива максимально віддалена від бісектриси). Реальна економіка звичайно являє собою дещо середнє між цими двома крайніми випадками.

У 1998 р. в Україні на частку 20% населення з найнижчими доходами припадало 9,2% середньодушового грошового доходу, на частку другого квінтилю – 13,7%, третього – 18,2%, четвертого – 22,6% і на частку 20% насе-лення з найвищими доходами – 36,3% [4, с. 88].

У таблиці Г.1 (додаток Г) показано відносний розподіл доходів сімей у семи країнах. На першому місці тут стоїть Японія, де найбагатша п’ята частина сімей отримує дохід, що лише у 4 рази перевищує дохід найбіднішої п’ятої частини населення. Унизу таблиці перебуває Бразилія, де найбагатша п’ята частина сімей привласнює дохід, який більш як у 30 разів перевищує дохід найбіднішої частини населення.

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву Лоренца для Японії та Бразилії (додаток Г, рис. Г.2). В Японії найбідніші 20% сімей отримують 8,7% доходу (точка a), а у Бразилії – 2,1% (точка a). Найбідніші 40% населення в Японії привласнюють 21,9% доходу (8,7 + 13,2), а у Бразилії – 7% (2,1 + 4,9). Крива Лоренца для Бразилії відхиляється від бісектриси найбільше, а для Японії розміщена найближче до бісектриси. Ще одним часто використовуваним показником диференціації доходів є децільний коефіцієнт, який показує, у скільки разів мінімальні доходи 10% найбагатшого населення перевищують максимальні доходи 10% найменш забезпеченого люду. Його обчислюють як відношення між середніми доходами 10% найбільш високооплачуваних громадян і середніми доходами 10% найменш забезпечених.

Для характеристики розподілу доходу між групами населення існує коефіцієнт концентрації доходів населення або коефіцієнт Джині. Його не-рідко обчислюють на підставі кривої Лоренца як відношення площі фігури, яку утворюють бісектриса та крива Лоренца, до площі трикутника, утвореного бі-сектрисою, горизонтальною віссю та правою ординатою. Величина коефіцієнта Джині коливається від нуля до одиниці. Чим вищий ступінь поляризації сус-пільства за рівнем доходів, тим коефіцієнт Джині ближчий до одиниці. Із вирів-нюванням доходів у суспільстві цей показник прямує до нуля (нульове значення показника досягається за абсолютно рівномірного розподілу доходів). Оскільки на нерівномірності розподілу доходів істотно позначаються процеси оподатку-вання і виплати трансфертів, то цей коефіцієнт часто обчислюють на підставі і особистих, і використовуваних доходів.

Окрім графічного вимірювання величини коефіцієнта Джині, існують також математичні методи його обчислення. Якщо населення країни розбите на 10 рівновеликих груп децилів і частки груп у сукупному доході виражені у від-сотках, то коефіцієнт Джині можна обчислити за такою формулою:

G = 110 – 0,2 ;

де - частка i-ї групи в загальному обсязі доходів.

Коефіцієнт Джині широко використовують різні міжнародні інституції для порівняння нерівності розподілу доходів у різних країнах. Відповідно до класифікації, запропонованої для країн ОЕСР, коефіцієнт Джині в інтервалі 33-35 характеризує високий ступінь нерівності, 29-31 – середній, 24-26 – низький, а 20-24 – дуже низький ступінь нерівності розподілу доходів.

Перехідна економіка України 1990-х років характеризувалася зростанням диференціації доходів. Децільний коефіцієнт зріс з 8,1 в кінці 1993 р. до 13,3 в кінці 1998 р. Коефіцієнт Джині відповідно коливався в інтервалі 30-37 [4, с.90].

4.2 Економічна нерівність і соціальна політика захисту населення.

Нерівність у розподілі доходів властива усім країнам незалежно від типу їхньої економічної