Домогосподарства виконують ряд функцій: важливою функцією домо-господарств є споживча. Суть її полягає в тому, що саме сімейні домогоспо-дарства виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Не менш важливою є постачальницька функція домогоспо-дарства. Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, а також капітал, землю тощо. Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта належить їх виробничій та посередницькій функціям.

Доходи домогосподарств як політико-економічна категорія пред-ставляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ та послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарствами і, передусім, сім’ями, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення. Основними видами доходів домогосподарства є: заробітна плата; доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента); державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомоги безробітним, допомога багатодітним сім’ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров’я, витрати держави на збереження довкілля, покращення екологічного середовища); підприємницький дохід, який, здебільшого, отримують сім’ї капіталістів; доходи з інших джерел, передусім, доходи від індивідуальної трудової діяльності.

Структура доходів населення за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продук-тивних сил. Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів та послуг, розрахованого на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першо-черговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний роз-поділ доходів та особистий розподіл доходів. Перший означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих господарств.

Витрати домогосподарств як економічна категорія – це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання ними (передусім, сім’ями) економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім’ї з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кредитними інститутами з другого боку, формуються відносини приватної та не-приватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення. Основ-ними статтями витрат домогосподарств є : 1) податки; 2) витрати на харчування; 3) витрати на одяг та взуття; 4) витрати на оплату квартири; 5) транспортні витрати; 6) витрати на оплату комунальних послуг (електроенергії, води, газу, телефону); 7) витрати на отримання освіти; 8) витрати на відпочинок, подорожі та розваги; 9) внески у фонди соціального страхування; 10) нагромадження; 11) добровільні пожертвування та внески на громадські організації; 12) придбання цінних паперів; 13) сплата заборгованості за кредит; 14) інші витрати.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів осо-бистого споживання. Одна група причин для заощадження – це захист доходів, наприклад, прагнення забезпечити себе на „чорний день” у разі виникнення непередбачуваних обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеч-ченість своєї сім’ї та ін. Друга група причин – це спекуляція на біржі, тобто збе-рігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номінальної вартості.

Неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників називають диференціацією доходів. Нерівність у доходах спостерігається в усіх еконо-мічних системах. Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовують різні показники, проте найчастіше будують криву Лоренца. Для характеристики розподілу доходу між групами населення існує коефіцієнт концентрації доходів населення або коефіцієнт Джині.

У ринковій економіці найзагальнішою причиною нерівного розподілу доходів є ринковий механізм. Конкретнішими причинами економічної нерів-ності людей є різні рівні заробітної плати і доходів загалом, які зумовлені різ-ним рівнем освіти і професійної підготовки працівників, неоднаковими здіб-ностями людей, неоднаковою схильністю до ризику тощо. Вітчизняні економісти все більше переконуються в тому що надто високу диференціацію в доходах населення України обумовлюють не тільки перелічені причини, а й труднощі економічного характеру, з якими доводиться стикатися Україні сто-годні, загальним низьким рівнем життя основної частини населення.

Сучасне суспільство має шукати і знаходити компроміс між зрівнюванням доходів та ефективністю економіки, тобто між ефективністю та соціальною справедливістю. У країнах з перехідною економікою система соціального захи-сту нині містить такі три основні складові: сукупність державних соціальних гарантій, соціальна допомога, соціальне страхування.

Список використаної літератури.

Політекономія. Підручник. / За заг. ред. Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – с.185-193

С.В.Мочерний, О.А.Устенко, С.В.Фомінин. Політична економія. Навчальний посібник. – Херсон: „Видавництво Дніпро”, 2002. – с.253-267

Беляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія. – К., 2001. – с.138-151

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – с.87-92, с.108-111

Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич І.В. Політекономія. Мікро-економіка. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літера-тури, 2005. – с.422-423