інвалідності та втрати годувальника, а також за вислугу років та особливі заслуги перед державою. Розрізняють трудові та соціальні пенсії. До трудових належать пенсії за віком, по інвалідності, у випадку втрати годувальника та за вислугу років. Право на пенсію за віком в Україні мають чоловіки, які досягли 60 років імають стаж роботи не менше 25 років, та жінки віком 55 років та стаж роботи не менше 20 років. Деяким категоріям громадян пенсія призначається на пільгових умовах, що регламентується відповідним законодавством. Крім трудових пенсій призначаються і соціальні. Їх отримують громадяни за відсутності права на трудову пенсію. Умови, порядок нарахування та розмір пенсій усіх видів у нашій країні регламентується Законом «Про пенсійне забезпечення».
Слід зазначити, що стан пенсійного забезпечення в Укрвїні далекий від ідеального, у цій сфері залишається багато нерозв’язаних проблем. Це, насамперед, надзвичайно низький середній розмір трудових пенсій – близько 42 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб і 34 % середньої заробітної плати. Майже 3 млн громадян похилого віку належать до малозабезпечених і потребують у тому чи іншому вигляді допомоги від держави. По-друге, через обмеження максимального розміру пенсій, призначених за Законом «Про пенсійне забезпечення», 2/3 пенсіонерів отримують майже однакові пенсії, а різниця у цих межах між максимальною та мінімальною пенсіями становить лише 50 грн.. зберігається практика фінансування пільгових пенсій з Пенсійного Фонду, тобто за рахунок інших пенсіонерів. Ці та інші нерозвязані проблеми пенсійного забезпечення постійно вимагають його реформування, напрями якого передбачені позачерговим посланням Президента України «Про основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення населення України» до Верховної Ради.
На сьогодні стан у пенсійній системі України є досить складним, а саме: низький рівень пенсій, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді через не узгоджене зі зростанням зарплати та реальними фінансовими можливостями фонду поставило вітчизняну пенсійну систему на межу кризи.
Пропонуються різні схеми удосконалення самої пенсійної системи[22]. Їх відрізняє сполучення нині існуючої розподільної інакопичувальної системи нарахування пенсій. Потребує визначення система недержавного пенсійного забезпечення. Потрібна переорієнтація програм допомоги різним категоріям громадян із соціальних виплат на стимулювання їхньої трудової активності. Важливим інструментом для реалізації цієї мети міг би стати закон про особисту відповідальність і можливості працевлаштування, що зобов’язував би реципієнтів соціальної допомоги працювати або проходити професійну перепідготовку.
Під час запровадження в Україні нової системи пенсійного забезпечення особливу увага слід приділяти реформування солідарної системи, створювання обов’язкової накопичувальної системи та її розвитку. Реформування солідарної системи полягає, з одного боку, у забезпеченні базових принципів соціальної рівноваги, захосту від бідності в похилому віці, поступового підвищення розмірів пенсій відповідно до державних соціальних, а з іншого – у ліквідації соціальних відмінностей, пільг і привілеїв. За таких умов солідарна система зможе забезпечити мінімальний статок на старість усім, хто працював.
Отже, найбільш важливим завданням держави тут є [21]:
забезпечити обов’язковість державного пенсійного страхування всіх без винятку працюючих громадян і поступово перейти до паритетної сплати пенсійних внесків – у рівних частких роботодавцям та найманин працівникам. За тих, хто не працює з поважних причин (нагляд за малолітніми дітьми, інвалідами тощо), внески мають сяплачуватися з коштів держ бюджету;
установити порядок призначення пенсій винятково на основі персоніфікованого обліку. Для осіб, які не працювали і не сплачували пенсійних внесків, варто зберегти соціальні виплати з коштів державного і місцевого бюджетів, але не за рахунок пенсійних заощаджень працюючих громадян;
для забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи потрібно посилити дію страхових принципів у нинішній солідарній системі, тобто невідкладно запроваджувати накопичувальну страхову та закласти передумови розвитку недержавного пенсійного забезпечення;
поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору, збільшувати кількість платників пенсійних внесків;
передбачити економічні стимули для більш пізнього виходу людей на пенсію шляхом прогресивного педвищення розміру пенсії за кожен рік роботи після досягнення пенсійного віку;
необхідно ліквідувати дистпропорції у розмірі пенсій чоловіків і жінок шляхом створення належної диференціації пенсійних виплат, залежної саме від сплачених страхових внесків упродовж трудової діяльності;
посилення інформаційно-розяснювальної роботи стосовно легалізації заробітної плати, трудових відносин, кі впливають на розмір доходів застрахованих осіб при настанні пенсійного віку, та ін.
держава здійснює позитивні зміни у сфері пенсійного забезпечення, спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній рівень життя для себе та своєї родини. Так, за 2005 рік істотно (на 28%) зросли середні розміри пенсійних витрат. Зокрема, залежно від статусу особи перераховано пенсію шести мільйонам пенсіонерів, відновлено їх диференціацію через доплату за кожен понаднормований рік трудового стажу.
У 2006 році уряд продовжував поетапно підвищувати мінімальну пенсію, пенсії в разі втрати годувальника, пенсії по інвалідності та ін. А з 1 січня 2006 року набули чинності зміни до законів, якими передбачено розширення переліку пільгових категорій пенсіонерів, збільшення розмірів надбавок і доплат до пенсій за донорство, за особливі заслуги, багатодітним матерям, інвалідам війни. Так, у 2006 роцірозмври підвищень до пенсій встановлено у розмірі: інвалідам війни І групи - 50%, ІІ групи - 40%, ІІІ гріпи - 30%; учасникам бойлвих дій та членам сімей загиблих - 25%, а дружинам (чоловікам) померлих учасників війни, учасників бойових дій, визнаних за життя інвалідами загального захворювання, які не одружилися вдруге, - 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних тощо.
Необхідною умовою пенсійного реформування є підготовка суспільства до сприйняття нової пенсійної системи.
6. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
У травні 1996 р. Україною було підписано Європейську соціальну хартію,