Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи соціального захисту, головною метою якого є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень.

Перспективи розвитку системи соціального захисту, орієнтовані на XXI вік, визначені Концепцією соціального забезпечення населення України. По суті, розроблена широкомасштабна, комплексна державна програма розвитку соціального забезпечення. Така програма створена в нашій країні уперше. Вона покликана радикально змінити систему соціального захисту населення.

Серед головних напрямків реформування цієї сфери слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо.

Удосконалення соціального страхування передбачає заходи, спрямовані на законодавче, організаційне, фінансове, кадрове забезпечення сфери соціального страхування на основі Конституції України.

Реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян має відбуватися шляхом законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на основі таких основних принципів, як відповідальність суспільства і держави за дбайливе ставлення до особистості громадянина та його потреб; державне гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав, пов'язаних з отриманням соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Державне реулювання системи соціального захисту населення передбачає інформаційно-просвітницькі, законодавчо-правові, організаційно-економічні важелі, які на сьогодні діють не в достатній мірі в Україні.

Механізм здійснення соціальної політики має забезпечити головний принцип – адресність та диференційований підхід при запровадженні захнодів із соціального захисту населення. Заауважимо, що на вітчизняному ринку спрацьовують не всі функції, покладені на державне регулювання соціальног захисту, зокрема серед них аналітична, інформаційна, контролююча ікорегуюча функції. Усі вони використовуються, на жаль, частково.

На мою думку, ключові аспекти реформування механізму системи соціальног забезпечення мають відображати чітку концепцію розвитку з урахуванням специфіки півня застосування і включати елементи представлені на малюнку.

Реформування системи соціального страхування доцільно здійснювати на основі [26]:

- чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування;

- усунення дублювання функцій;

- централізації та впорядкування збирання страхових внесків;

- удосконалення методів контролю й підвищення ролі соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;

- створення економічних передумов зростання заробітної плати як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.

Досить складним є сучасний стан у пенсійній системі України, а саме: низький рівень пенсій, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді через не узгоджене зі зростанням зарплати та реальними фінансовими можливостями фонду поставило вітчизняну пенсійну систему на межу кризи.

Важливе місце у системі державного соціального захисту займає соціальна допомога. Це турбота держави про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв’язку з віком, станом здоро’я, спеціальним станом та малозабезпеченістю. Допомога надається у виді грошових та натуральних виртар. Отже, завдання соціальної допомоги є полегшення матеріального стану людей незалежно від їх трудової діяльності.

В Україні держава встановлює гарантований рівень матеріальної підтримки сімей із дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей, який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’м із дітьми у загальній системі соціального захисту населення. До кінця 2005 року існувало всього п’ять видів державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми та з початком 2006 року запроваджено ще два види: допомогу на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та на дітей-сиріт і дітей, які знаходяться під опікою [22].

Найбільш розповсюдженим видом серед допомог на дітей є допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми – 74% отримувачів одержує саме цей вид допомоги.

У системі надання різних видів допомог та субсидій на сьогодні існує ряд проблем, які потребує державного втручання, а саме: відсутність єдиного нормативно-програмного забезпечення призначення всіх видів допомог та субсидій; збереження різного підпорядкування, тобто призначення допомог иа призначення субсидій, керується різними структурами.

Сьогодні Програма житлових субсидій є ефективною формою адресної матеріальної підтримки малозабезпечених категорій громадян в умовах підвищення цін і тарифів на житло, комунальні послуги та енергоносії. Вона призначається громадянам і сім’ям, у яких середньомісячні витрати на житло в межах норм споживання перевищують 20% середньомісячного сукупного сім’ї.

Основними напрямками вдосконалення системи соціальних виплат населенню, спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права грамадян на соціальний захист, є [31]:

А) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності;

Б) упорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресної соціальної підтримки окркмих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім’ї;

В) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги;

Г) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом „єдиного вікна”;

Д) удосконвлення інституту державних соціальних інспекторів;

Е) модернізація інформаційних та комунікативних технологій та удосконалення зв’язків із громадкістю;

Є) створення сучасної рожгалуженої постійно діючої системи навчення і підвищеннч кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення;

Ж) впровадження міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи.

Суттєвою складовою соціальної політики сьогодні є реформування насамперед тих структурних механізмів системи соціальної безпеки людини, які ставлять працюючого в абсолютну залежність