Реферат на тему:

Зайнятість та доходи сільського населення України

Зайнятість

Серед різних видів господарської діяльності сільське населення переважно зайняте в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі (понад 55 %, у т.ч. особисті господарства населення – 23 %); 15 % – в освіті та охороні здоров’я, 11 % – у видобувній та переробній промисловості та 6 % – у роздрібній і оптовій торгівлі.

76,5 % сільського населення є найманими працівниками, а 19,2 % працюють як самозайняті.

Згідно з інформацією вибіркового обстеження, проведеного Державним комітетом статистики України улистопаді 2001 року, у складі 61,1 % або майже в двох третинах домогосподарств України є працюючі особи, з яких 50,2 % – сільські домогосподарства. У сільській місцевості частка домогосподарств без працюючих осіб дорівнює 66,7 %.

У багатьох домогосподарствах є земельні ділянки, що активно використовуються. У 37,1 % з усіх домогосподарств України утримують велику рогату худобу, птицю або вулики. Із цих домогосподарств 85,7 % знаходяться у сільській місцевості, 31,5 % – у маленьких містах і 3 % – у великих містах. У 62,4 % усіх домогосподарств є у володінні земельні ділянки, з яких 98,7 % належать сільським домогосподарствам. У 44,3 % сільських домогосподарств є у землекористуванні наділи площею понад 1 га, а майже в однієї третини (30,6 %) їх площа становить від 0,16 до 0,30 га.

Рівень безробіття

Офіційний рівень безробіття низький: 3,3 % станом на листопад 2004 року, але цей показник не відповідає дійсності. Більшість експертів сходяться на думці, що офіційний рівень безробіття занижений, а реальний рівень безробіття, більш вірогідно, становить 9,3 %.

Проблема зайнятості сільського населення є, як завжди, нагальною. Кількість офіційних робочих місць для сільських мешканців з 1990 року на сьогоднішній момент зменшилася на 30 %. Вся зайва робоча сила досі зайнята в особистих селянських господарствах товарність яких невисока.

Серед звільнених в Україні у період з січня до вересня 2003 року (приблизно 146 800 осіб) майже кожен п’ятий працівник (приблизно 31 осіб) був зайнятий у сільському або лісовому господарстві. Слід відзначити, що середня кількість безробітних у країні у перші 9 місяців 2003 року віком від 15 до 70 років порівняно з цим же періодом попереднього року зменшилася на 7,2 % або на 161,6 тис. осіб (Таблиця 1). Однак у сільській місцевості рівень безробіття зріс до 9,6 %, що становить 38,5 тис. осіб.

Таблиця 1. Кількість безробітних у сільській місцевості, кількість осіб

Показники | Станом на 1 жовтня:

2003 р. | 2002 р.

Усе безробітне населення країни віком 15-70 років | 2   | 2  

Безробітне населення в сільській місцевості віком 15-70 років | 442  | 404 

Працездатне доросле населення | 442  | 403 

Люди похилого віку не працездатні/інваліди | 300 | 400

Джерело: Державний комітет статистики України

Можливості для зайнятості на підприємствах у сільській місцевості є дуже обмеженими. Фактично серед сільського населення кількість людей, які втратили будь-яку надію знайти роботу, протягом перших 9 місяців 2003 року складала 22900, що більше на на 9,3 %, ніж у минулому році. Наприклад, співвідношення між кількістю сільських мешканців, які не змогли знайти роботу, та економічно активним сільським населенням було в два рази більшим, ніж у містах – відповідно 4,6 % і 2,5 %. Згідно з рекомендаціями міжнародних організацій зазначена категорія повинна розглядатися як безробітне населення.

Через недостатню кількість незайнятих робочих місць в офіційному секторі економіки та розповсюдження незареєстрованого безробіття в сільській місцевості середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних сільських мешканців, зафіксована у січні-вересні 2003 року, перевищила розрахований Міжнародною організацією праці рівень безробіття на 2,5 %.

Відповідно до оцінок фахівців рівень прихованого безробіття в сільській місцевості становить десь 0,9-0,95 мільйонів осіб.

Випробуваним методом створення нових робочих місць і зменшення рівня безробіття в сільській місцевості є активний розвиток малого та середнього бізнесу.

Гендерний аналіз (Джерело: Проект аграрного маркетингу та АПК-Інформ, 2003)

Гендерні проблеми в сільському господарстві України відрізняються від гендерних проблем в багатьох інших країнах, що розвиваються. У консервативніших сільських районах жінки зазнають статевої дискримінації, оскільки їх часто першими звільняють при зниженні ділової активності підприємств, зменшенні обсягів виробництва. Історично склалося так, що жінки в Україні працюють поза своїми домогосподарствами і водночас піклуються про свої родини, рідних, виконують домашні обов’язки.

У результаті проведеного проектом USAID “БІЗПРО” глибокого аналізу підприємницької активності жінок в Україні було отримано висновок, що кількість жінок-власників малого бізнесу є такою самою, як і чоловіків. Фірми, які належать жінкам, складають більшість в оптовій та роздрібній торгівлі; на кожного зайнятого там чоловіка припадає дві жінки.

Майже 70 % розглянутих в огляді підприємств, якими володіли жінки, діяли в галузі оптової та роздрібної торгівлі (підприємств, якими володіють чоловіки, у цій сфері 37 %). Найбільша частка підприємств, якими володіють жінки, функціонує у сфері торгівлі, ресторанного і сільського господарства. У сільському господарстві, наприклад, підприємств жінок і чоловіків відповідно 34 % і 67 %. Жінок більше, ніж чоловіків, і в оптовій торгівлі.

У більшості видах сільськогосподарської діяльності в малих сімейних господарствах жінки працюють стільки ж, як і чоловіки, але мають при цьому додаткові обов’язки щодо догляду за дітьми, ведення домашнього господарства та догляду за худобою. З огляду на ці обов’язки жінки в сільській місцевості перебувають у більшій соціальній ізоляції, ніж чоловіки, меншою є вірогідність того, що вони зможуть вчитися в містах або відвідувати курси внаслідок відсутності