Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, за якого в необхідних пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них. При розміщенні сільського господарства дуже велике значення має вибір сільськогосподарських культур, які повинні відповідати принаймні двом вимогам: по-перше, максимально використовувати родючість ґрунту та інші природні умови даної території, по-друге, ефективно поєднуватися між собою й з іншими галузями господарства, результатом чого і є створення раціонального сільськогосподарського комплексу.

Розміщення визначається обсягом виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в певних регіонах, їхньою питомою вагою у валовому виробництві цієї продукції в масштабах країни. Раціональне розміщення сільського господарства - важливий фактор збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення ефективності використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів Воно тісно пов’язане з розвитком науково-технічного прогресу. З одного боку, досягнення останнього сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, збільшенню обсягів виробництва продукції, зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості одиниці продукції, а з другого – раціональне розміщення потребує випереджаючого розвитку техніки, технології, дає поштовх для розвитку багатьох галузей промисловості, які певною мірою пов’язані з сільським господарством.

Як територіальна форма поділу праці розміщення зумовлює спеціалізацію, що проявляється в організаційних формах, у посиленні галузевої та територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва, що в кінцевому підсумку відображає розподіл різних видів сільськогосподарської продукції і галузей по території країни, зонах та сільськогосподарських підприємствах. Спеціалізація дає уявлення про головні галузі виробництва, рівень їхнього розвитку, роль і значення у розвитку господарства.

Розміщення та спеціалізація як форми поділу праці розглядають цей процес із різних поглядів. Так, кількісний бік процесу, який показує, де й скільки видів продукції виробляється на певній території, в тому чи іншому підприємстві, відображає розміщення, а виробничий напрям характеризує спеціалізація, причому з позиції якісної характеристики як основних, додаткових та допоміжних галузей, так і оптимального співвідношення між ними.

Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їхніх підрозділах. Відповідно до цього вона характеризується й переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу, спеціалізація потребує зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції.

Сільське господарство як виробник продуктів харчування та сировини для переробної промисловості розміщене на всій території Лісостепу. Практично кожне сільськогосподарське підприємство тією чи іншою мірою розвиває рослинницькі галузі, проте значна частина сільськогосподарських підприємств згорнула виробництво тваринницької продукції через її збитковість.

Основними галузями сільського господарства Лісостепу в рослинництві є буряківництво, виробництво зерна, а у тваринництві – м’ясо-молочне скотарство в поєднанні зі свинарством. Серед зернових головні культури - озима пшениця, горох, кукурудза, а у групі технічних – цукрові буряки. Суттєве значення має виробництво соняшнику, овочів, картоплі, плодів. Із тваринницьких галузей найбільшу питому вагу становить скотарство, яке ефективно поєднується з буряківництвом. У цілому спеціалізація сільського господарства Лісостепу України визначається визначити як зерново–скотарсько–буряківницька.