Статевої зрілості у р. Амур білий амур досягає у 8-10-річному віці, на півдні України і у водоймах-охолоджувачах — у 4-5, — а на півночі — у 8-9 -річному.

Використовувати білого амура як меліоратора краще у віці 2-6 років масою 0,5-4 кг. Норми посадки залежать від інтенсивності заростання ставу та віку риби і можуть коливатися від 100 до 500 екз./га. Додаткова продукція за рахунок білого амура становить 100-200 кг. Проте, якщо підгодовувати його багаторічними травами (еспарцет, люцерна та інші), кормовий коефіцієнт яких складає 1-15 одиниць, то на одному гектарі можна виростити 3т і більше цього виду риби.

Білий товстолоб у р. Амур досягає маси 16, у південних районах України і у водоймах-охолоджувачах — до 20 кг, його середньорічний приріст складає до 2 кг. Живиться ця риба мікроскопічними водоростями — фітопланктоном, масове розмноження яких зумовлює "цвітіння" води. Зябровий апарат за будовою нагадує сито і має дуже багато пластинок з отворами, крізь які вода проціджується, а водорості затримуються, стаючи кормом для товстолоба. Значне місце у живленні цього виду риб займає також детрит. На ранніх етапах свого розвитку білий товстолоб, як і білий амур, переважно споживає зоопланктон, але в основному його дрібні види. На 8-9-й день в його раціоні вже з'являється дрібний фітопланктон, який згодом стає основним кормом. Добовий раціон становить до 25-40% від маси, оптимальною температурою для живлення, як і для білого амура, є 20-26°С. Кормовий коефіцієнт білого товстолоба при живленні фітопланктоном, залежно від температури води і виду корму, коливається від 20 до 50. Статевої зрілості білий товстолоб досягає у р.Амур у 6-8-річному, на півночі України — у 6-9-, на півдні — у 4-5, у водоймах-охолоджувачах — у 3-4-річному віці.

Строкатий товстолоб — риба, яка має серед зазначених рослиноїдних найвищу інтенсивність росту. У водоймах Китаю та південних районів нашої країни може досягати маси 35-40 кг, а у водоймах-охолоджувачах України річний приріст становить 5-6 кг. Живиться строкатий товстолоб зоопланктоном, а також фітопланктоном і детритом. Особливо багато детриту в його раціоні навесні та восени, коли у водоймах зменшується кількість фіто- та зоопланктону. Як і в білого, у строкатого товстолоба зяброві пластини добре розвинуті й нагадують густу сітку. Добовий раціон його становить 25-40% від маси, оптимальна температура живлення — 25-30°С. Статевої зрілості строкатий товстолоб у південних районах України досягає у 5-6 річному, у водоймах-охолоджувачах — у 4-5-річному віці. Оптимальна температура живлення — 22-27оС.

Самці зазначених рослиноїдних риб досягають статевої зрілості на 1-2 роки раніше за самок. У природних умовах вони розмножуються у річках з швидкою течією, під час різкого підняття води від зливи. Строки нересту розтягнуті. В умовах природного ареалу у річці Амур він триває із середини липня до кінця серпня, у річках Китаю — з середини квітня до червня — липня. Мінімальна температура води, за якої починається нерест, становить 18-20°С. Біологія нересту у цих видів різна. Білий товстолоб нерестить біля самої поверхні води, білий амур — у верхніх її шарах, а строкатий товстолоб — біля дна. Плодючість в середньому становить близько 500 тис. ікринок, але може коливатися від 100 тис. до 1,5-2 млн. ікринок і залежить від маси риби. Незапліднена ікра дуже дрібна. Найбільші її розміри у строкатого товстолоба — 1,4-1,5 мм, а найменші у білого — 1,1-1,2 мм. Ікра рослиноїдних риб батипелагічна. Потрапивши у воду, ікринки швидко набрякають і збільшуються у діаметрі у 4-5 разів, у об'ємі — майже у 100 раз. Ступінь набрякання ікри залежить від складу та кількості солей у воді. Внаслідок набрякання питома вага ікринки наближається до питомої ваги води, тому на течії вона плаває, а у стоячій воді — повільно опускається на дно. Ембріогенез відбувається швидко і, залежно від температури води, триває від запліднення до початку викльову 18-60 год. Передличинки, що виклюнулись з ікри, майже не мають пігменту. Вони пасивно зносяться течією униз по річці, а після використання поживних речових жовткового міхурця мігрують у допоміжну систему річок, де нагулюються.

Піленгас відноситься до кефалеподібних родини кефалевих. Родина об'єднує 10 родів і біля 100 видів, що мешкають, головним чином, у тропічних та субтропічних морях і прісних водах. Спосіб їх життя — естуарно-морський, еврибіонтний і евритермний. За зовнішнім виглядом піленгас дещо схожий на білого амура. Від своїх родичів (гостроноса, сингіля і лобана) відрізняється формою хвостового плавця — у піленгаса він без виямки (прямий), грудні і спинні плавці -колючі. Піленгас витримує підвищення солоності води понад 30г/л і температуру до 32°С. Завезений у Азово-Чорноморський басейн із Далекого Сходу в кінці 60-х років ХХ ст.. У водоймах природного ареалу на зимівлю входить у прісноводні потоки Сихоте-Аліню і зимує за температури води 0,4 °С. У нових умовах (Азовський басейн) на зимівлю молодь заходить в річки Північного Приазов'я і тримається там на глибині понад 1,5 м за температури води — 1,5-4,5°С. Може зимувати у звичайних коропових ставах. Розмноження відбувається за температури 17-23°С і солоності води 23-32г/л. Цьоголітки мають вагу від 7 до 150 г, дволітки -100-700 г, трилітки в Азовському морі — до 2000 г. На другому році життя у