Реферат на тему:

Технологія вирощування картоплі в фермерських та селянських господарствах. Післязбиральна обробка та зберігання бульб картоплі

З середини 90-х років ХХ століття виробництво товарної картоплі з колективних господарств почало переходити в приватний сектор. Так, у 2000-2002 роках в ньому було зосереджено 98% площ, зайнятих під цією культурою. На сьогодні ми майже не зустрічаємо господарств, де б картопля зайняла більше 100 га: в фермерських господарствах площі становлять 15-30 га; в селянських господарствах — 0,5-1 га, і лише іноді зустрічаються господарства з більшими розмірами посівів. В зв’язку з цим виникла потреба розробити чіткі рекомендації саме для цієї категорії виробників крохмалистої. Технологія виробництва картоплі складається з ряду елементів: осінньої та весняної підготовки ґрунту, системи удобрення, підготовки насіннєвого матеріалу, садіння та догляду за посівами, збирання та зберігання вирощеного врожаю.

Розміщення посівів.

Виходячи з біологічних особливостей культури, а саме — слаборозвиненої кореневої системи, потреби в значній кількості кисню в ґрунті при формуванні столонів і накопиченні маси бульб, та враховуючи короткий період вегетації, рослини слід розміщувати на родючих ґрунтах легкого механічного складу. В зоні Полісся — це дерново-підзолисті ґрунти, а в Лісостепу кращими для картоплі вважаються суглинкові ґрунти чорноземного типу.

Багаторічна практика вирощування цієї культури для картоплі на присадибних ділянках свідчить, що вона є однією з небагатьох рослин, що слабо реагують на сівозміну. Однак загальноприйнятою є точка зору, що врожайність картоплі тим вища і стабільніша, чим рідше ця культура висівається на одній і тій же площі. Для господарств зони Полісся і Лісостепу найкращими попередниками картоплі є озимі та зернобобові культури.

Підготовка ґрунту.

Основною метою обробітку ґрунту під картоплю є створення розпушеного шару, в якому б вільно поширювалася коренева система рослини і сформувалася бульба. Оптимальною вважається об’ємна маса орного шару на суглинкових ґрунтах 1,2 г/см3, на піщаних 1,3 — 1,4 г/см3. Щоб досягти таких показників, необхідно виконати такі операції: лущення стерні, оранку та передсадивну підготовку.

Лущення повинне забезпечувати належну глибину розпушення, повноту підрізання і подрібнення бур’янів, достатнє загортання післяжнивних решток та вирівнювання поверхні поля. Проводять його відразу після збирання зернових культур на глибину 6-8 см для знищення багаторічних кореневих і коренепаросткових бур’янів глибину лущення збільшують до 12-15 см. Дискові лущильники типу ЛДГ забезпечують порівняно задовільну якість роботи при достатньому зволоженні на ґрунтах легкого механічного складу. Кращі результати в боротьбі з кореневидними та коренепаростковими бур’янами дає лущення стерні. У боротьбі з бур’янами на посівах картоплі можна застосовувати гербіциди (табл. 5.19).

Висока ефективність гербіцидів досягається при дотриманні таких вимог: ретельна розробка поверхневого шару ґрунту до дрібногрудкуватого стану; належна глибина загортання бульб при садінні; вибір препарату з урахуванням видового складу і фази розвитку бур’янів. Обробіток чорноземних ґрунтів у Лісостепу має свої особливості, їх необхідно орати на зяб. Як правило, навесні такі ґрунти дозрівають повільно, що затягує строки їх підготовки і садіння картоплі. Крім того, обробіток "неспілого" ґрунту призводить до різкого погіршення його фізичних властивостей, утворення брил і грудок, що унеможливлює застосування комбайнів на збиранні. Щоб уникнути цього, в Лісостепу на чорноземних ґрунтах всі операції з внесення добрив і підготовки ґрунту потрібно проводити з осені. У цій зоні особливо велике значення має нагромадження та збереження вологи в ґрунті, тому зяблева оранка є обов’язковим агротехнічним прийомом. Широкого застосування набуло садіння картоплі в попередньо сформовані гребені. Нарізують їх висотою 16 — 18 см культиваторами КРН-4,2 і КОР-4,2. Детальніше розглянемо роботу культиватора КРН-4,2. На культиватор закріплюють сім лап-підгортачів. Крайні підгортачі (маркери) встановлюють на глибину 5-6 см. Перший прохід роблять по вітці. Надалі тракторист водить трактор по крайній борозні і нарізує за кожний прохід чотири гребені, а три підгортачі йдуть повторно по нарізаних гребенях. При такій підготовці відсутні стикові міжряддя. На чорноземних ґрунтах нарізку гребенів бажано проводити з осені після зяблевої оранки висотою 18-20 см.

5.19. Гербіциди рекомендовані під картоплю

Система удобрення.

Застосування добрив під картоплю — необхідна умова отримання сталих і високих урожаїв. Особливу цінність для підвищення врожаю картоплі становлять органічні добрива, тому що поряд із забезпеченням рослин елементами живлення вони підвищують біологічну активність ґрунту, сприяючи поліпшенню його фізичного стану.

Оптимальною дозою органічних добрив у зоні Лісостепу є 30-40 т/га. Органічні добрива краще вносити з осені. В умовах сьогодення, коли не вистачає підстилкового гною, бажано широко застосовувати зелені добрива. Поряд з традиційними сидератами — люпин, озиме жито, ріпак останнім часом для удобрення полів висівають гірчицю білу, гірчицю кормову, редьку олійну та суміші цих культур з горохом. Доведено, що використання сидератів під картоплю за ефективністю прирівнюється до внесення 30-40 т/га гною. При розміщенні картоплі після озимих стерню лущать лемішним лущильником на глибину 12-14 см, культивують з коткуванням. До посіву приступають наприкінці липня, норма висіву гірчиці, редьки олійної — 20-25 кг/га. Приорюють сидерат в середині жовтня. Норми мінеральних добрив під продовольчу картоплю, що вирощується на фоні зазначених вище норм органічних добрив, на ґрунтах з середнім ступенем забезпеченості фосфором і калієм наведені в таблиці 5.20.

5.20. Рекомендовані норми добрив під картоплю на різних ґрунтах Лісостепу, кг/га

На ґрунтах з низькою забезпеченістю фосфором і калієм норми фосфорних і калійних добрив збільшують на 20-30 кг/га. Кращим способом внесення основного добрива під картоплю є локальний стрічковий одночасно з садінням картоплі. Це дає можливість на 20-30%