Реферат на тему:

Технологія виробництва свинини. Породи свиней та їх використання.

Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх розподіляють на три групи:

перша — породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) — характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м’ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м’ясну або сальну свинину;

друга — породи м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м’ясна, естонська беконна, гемпшир, п’єтрен, спеціалізовані м’ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м’ясністю та доброю відтворною здатністю, від них одержують молодняк для м’ясної і беконної відгодівлі;

третя — породи сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька) — характеризуються схильністю до більш раннього осалювання туш і нижчою багатоплідністю.

Наявність різних генотипів забезпечує більш ефективне використання природнокліматичних та кормових умов регіонів України і забезпечує зональні системи розведення свиней, схрещування та гібридизацію. Всі породи відрізняються одна від одної будовою тіла, зовнішніми формами, здоров’ям, пристосованістю до певних умов вирощування, здатністю до використання різноманітних кормів, продуктивністю та якістю продукції залежно від методів розведення тощо. Характеризуючи породи за цими та іншими відмінностями можна мати про них більш повну уяву.

Характеристика порід універсального напряму продуктивності.

Велика біла порода найчисельніша і найпоширеніша в Україні. На неї останніми роками припадає 78-84% загальної кількості свинопоголів’я, представленого 19 генеалогічними лініями кнурів і 22 генеалогічними родинами свиноматок. Створена шляхом цілеспрямованої селекції свиней, одержаних шляхом схрещування завезеної з Англії великої білої з місцевими породами.

Англійська велика біла порода була виведена у ХІХ ст. на першому етапі сального напряму продуктивності й отримала назву йоркширської. У 1885 році було розроблено стандарт цієї породи і відкрито заводську книгу, а також перейменовано її у велику білу. Саме з цього часу її почали розводити “в собі” в межах, зареєстрованих у племінній книзі особин. За даними П.П. Остапчука (1980), остаточно тип свиней великої білої породи склався у 1892 році, тобто через сім років після заснування племінної книги.

В нашу країну англійських білих свиней завозили ще у 80-х роках позаминулого століття, схрещували їх з локальними місцевими породами, в результаті чого були створені масиви поліпшених свиней, які, на жаль, під час першої світової та громадянської воєн були майже винищені. Другий етап завозу великої білої породи припадає на 1923, 1925, 1928 і 1931 роки. У результаті тривалої племінної роботи на основі генофонду завезених свиней під впливом клімату, умов годівлі і утримання була виведена нова вітчизняна велика біла порода свиней.

Порода характеризується міцною конституцією, тварини мають широкий та глибокий тулуб, пряму, інколи аркоподібну спину. Голова легка з помірно ввігнутим профілем, вуха прямостоячі. Кінцівки міцні, шкіра еластична, масть біла. Тварина відзначається високими адаптаційними якостями, тому розводиться у всіх природнокліматичних зонах, витривала до умов промислової технології, має високу комбінаційну генетичну можливість. За напрямом продуктивності у породі є всі три типи, серед яких переважає універсальний.

Ці тварини великі, жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, довжина тулуба 178-183 см, свиноматок — відповідно 250-280 кг і 162-164 см. Багатоплідність 10-14 поросят, великоплідність 1,22 кг, скоростиглість 180-200 днів, вихід м’яса 50-55%, товщина шпику 25-30 мм, маса окосту 10-12 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 800-850 г, витрати корму 3,6-3,8 корм. од. на 1 кг приросту.

Українська степова біла порода. За чисельністю знаходиться на другому місці (6-12%) у структурі порід м’ясо-сального напрямку продуктивності, які розводяться в Україні. Добре пристосована до умов півдня України. За даними В.П. Рибалка (2001), генеалогічна структура породи зараз представлена 14 лініями і 19 родинами. Основні лінії Асканія, Задорного, Степняка і родини — Асканії, Долини, Акації, Азбуки.

Ця порода свиней є першою вітчизняною. Виведена вона на племзаводі “Асканія-Нова” Херсонської області М.Ф. Івановим у період 1926-1934 років шляхом схрещення місцевих білих свиноматок із кнурами великої білої породи. Напівкровних свиноматок знову парували з кнурами великої білої породи. Помісей другого покоління розводили “в собі”. Порода створювалася із застосуванням тісного інбридингу при паралельно жорсткій браковці особин з небажаними ознаками.

Порода характеризується міцною конституцією, за екстер’єром подібна до великої білої, але дещо грубіша: голова довга і вузька у лобі, вуха великі, злегка нависають на очі, кістяк міцний, тулуб довгий, широкий і глибокий, вкритий густою, інколи кучерявою щетиною, окости добре виповнені, ноги міцні. Шкіра еластична, масть біла. Відзначається порода високою витривалістю в умовах сурового клімату півдня України, добре використовується на пасовищах. За розмірами свині великі, жива маса дорослих кнурів сягає 300-350 кг, довжина тулуба 170-180 см, свиноматок — відповідно 230-260 кг та 158-162 см, багатоплідність 10-12 поросят. Великоплідність 1,15 кг, скоростиглість 190-195 днів, вихід м’яса 55-58%, товщина шпику 30-32 мм, маса окосту 10-11 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 750-860 г, витрати корму 3,5-4,0 корм. од. на 1 кг приросту.

Розводять свиней української степової білої породи переважно у південних регіонах: Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській областях і Автономній Республіці Крим.

Характеристика порід м’ясного напряму продуктивності.

Українська м’ясна порода, за даними центрального статистичного управління, є однією з найчисельніших серед порід м’ясного напрямку продуктивності, які розводяться в Україні, й сягає 4-4,5% від загального поголів’я. Генеалогічна структура породи складається з 7 ліній і 7 родин. Порода