Реферат на тему:
Особливості бізнесової діяльності
Багатьма вченими сучасне суспільство розглядається як рівнобічний трикутник, в основі якого знаходиться бізнес, на вершині — уряд, а по боках — правова система та релігія. Бізнес (підприємництво) часто трактується як четвертий фактор виробництва, тобто ставиться в один ряд з природними ресурсами (землею), працею, капіталом. Отже, можна стверджувати, що доти, доки бізнес не стане базовим елементом народного господарства України і не буде задіяний як один із факторів виробництва, мабуть, годі сподіватися на швидке подолання кризи, прискорені темпи економічного й соціального зростання країни.
Бізнес — ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних або позичених коштів на свій страх і ризик, під свою відповідальність, головна мета якої — одержання прибутку та іншого результату, розвиток власної справи.
Малий бізнес — це діяльність, за якої мають місце незалежні власники й управління і яка не є провідною у своїй сфері підприємництва. Малому бізнесу притаманні такі особливості: обмежене поле діяльності; невеликий розмір порівняно з усією галуззю; незалежне (самостійне) управління; власний (статутний) капітал. У малому підприємстві досягнення результату вирішальною мірою залежить від наполегливості підприємців, їхніх знань, професійної компетентності, високої амбіційності, яка дає змогу ефективно працювати навіть у дуже скрутній ситуації.
В Україні малий бізнес розвинутий недостатньо. За твердженням спеціалістів, у наявності є лише близько п’ятої частини потрібної кількості малих підприємств. На 1000 жителів у ; нашій країні припадає 3,6 підприємства малого бізнесу, тоді як в Росії — 6, Японії — 49,6, США — 74,2 одиниці. У розвинутих країнах малий бізнес становить 50—60% валового національного прибутку. В США близько 50% працюючих зайняті на малих підприємствах, які дають половину всієї продукції. Ця сфера — найбільш гнучка в економіці.
Нині прискорені темпи зростання кількості малих підприємств спостерігаються не тільки в США та Англії, але й у Центральній і Південній Америці, Південно—Східній Азії. В Японії 9/10 працездатного населення зайнято у малому бізнесі, на частку якого припадає 70% усього продажу. Крім малих і середніх підприємств (чисельністю до 300 осіб), є велика кількість зовсім дрібних (до 20 осіб), що одержують кредит на пільгових умовах без усілякої застави, під гарантію якої-небудь асоціації чи фінансового фонду.
Засоби масової інформації пишуть про “вибух” малого бізнесу на Заході. Створюються наукові фірми, консультаційні, інформаційні, інжинірингові фірми із впровадження, невеликі ризикові (венчурні) підприємства з гнучкою структурою виробництва, яка надає великим підприємствам, що з ними співробітничають, маневреності, а продукції — дрібносерійності.
Малий бізнес розвивається у всіх галузях народного господарства на основі будь-яких форм власності й здійснює всі види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України. Але найбільш поширений малий бізнес у тих галузях, в яких немає фондо—, науко— і енергоємного технологічного процесу, а успіх вирішальною мірою залежить від індивідуальної праці, збереження зональних особливостей та традицій і досягнення високих кінцевих результатів, не пов'язаних із зростанням кількості працюючих (табл. 1.59)
Досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою показує, що малий бізнес має певні переваги, які дають змогу йому домінувати на деяких ринках. Він оперативно реагує на зміни споживчого попиту, добре пристосований до обмежених ринків і ринків, де інновації й персональні взаємовідносини дуже важливі, надає економіці потрібної гнучкості, характеризується високою швидкістю обігу авансованого капіталу, робить внесок у формування конкурентного середовища. Крім того, малий бізнес надає робочі місця тисячам і навіть мільйонам громадян, він простий у формуванні та управлінні, швидко реагує на нові можливості, оскільки відзначається мобільністю у прийнятті рішень під впливом кон’юнктури ринку, потребує порівняно невеликого початкового капіталу, в багатьох країнах користується державними пільгами. Але малий бізнес має і недоліки: у нього не завжди є рівний доступ до ресурсів, особливо фінансових, а невеликі розміри діяльності не дають можливості успішно використовувати переваги масштабності, вирішувати питання про внутрішню спеціалізацію. За цих умов серед підприємств малого бізнесу дуже високий рівень банкрутства. На думку західних спеціалістів, мала фірма із 20 або меншою кількістю працівників має тільки один шанс із трьох протриматися понад чотири роки. Більшість банкрутств пов’язують із невмілим управлінням.
1.59.Характеристика малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 1997—2000 рр.1
І все-таки малому бізнесу за кордоном приділяється велику увагу, оскільки вважаються, що кожен вкладений тут долар повертається чотирма. Кількість малих підприємств на 1000 осіб населення в Росії у 1,5, а в Польщі в дев’ять разів більша у порівняно з Україною.
Мале підприємництво в АПК потребує більш дійової державної підтримки, ніж в інших сферах економіки. Тому в США державні субсидії в доходах фермерів становлять близько 30%, Швеції — 59, Фінляндії — 71, Швейцарії — 80%. Досвід зарубіжних країн переконує, що розвиток малого підприємництва потребує виваженої економічної політики і фінансової підтримки, особливо на старті, чіткої нормативної бази, створення розвинутої ринкової інфраструктури, інформаційної мережі.
Для координації процесу розвитку малого бізнесу в Україні створено Державний комітет України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву й діє Український національний фонд підтримки підприємництва та розвитку конкуренції. Здійснюється законодавче регулювання процесу формування організаційно—економічних умов для розвитку малого бізнесу: прийнято Закон України “Про підприємництво” (лютий 1996 р.), Програму державної підтримки малого підприємництва в Україні (березень 1993 р.), Концепцію державної політики розвитку малого бізнесу (квітень 1996 р.), Програму розвитку малого підприємництва в Україні у 1997—1998 рр. (січень 1997 р.), Укази Президента України “Про усунення