Контрольна робота

З дисципліни „Економіка України”

Комплекс базових виробництв Центрального економічного району, комплекс соціальних виробництв Східного економічного району, суть та умови науково-технічного розвитку.

План

Комплекс базових виробництв Центрального економічного району.

Комплекс соціальних виробництв Східного економічного району.

Суть та умови науково-технічного розвитку.

1. Комплекс базових виробництв Центрального економічного району.

До Центрального економічного району належить Київська, Кіровоградська та Черкаська області.

У районі є потужний природно – ресурсний потенціал. Район в цілому бідний на рудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектора.

Індустріально – аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно - енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.

Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість.

Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. У Києві працює ватно - ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об'єднання "Киянка", швейне об'єднання "Україна" і "Каштан".

Частка промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону. Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді ("Червона Зірка") та об'єднання "Азот" у Черкасах.

Хімічне устаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори - Бородяша, Київ; верстати - Київ. У Києві виробляють літаки, річкові судна, мотоцикли та ін.

Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Шевченкове, Знамянка. Найбільші аеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.

Цей район найбільший за територією (158,7 тис. км2, або 26,3% площі України). Він об’єднує шість областей, у межах яких є 137 адміністративних районів, у тім числі 33 міста республіканського та обласного підпорядкування, 178 селищ міського типу, 3435 сільських рад. У ньому проживає 23,9% населення України. В науковій літературі зазначено про потребу розвитку малих міст і відродження сіл та сільських господарств як про головну проблему розвитку району сьогодні. Важливою проблемою розвитку Центральною району є ефективне використання наявних потужностей і доповнення їх новими технологіями з метою формування повноцінних міжгалузевих територіальних комплексів (паливно-енергетичного, машинобудівного, хіміко-індустріального, агропромислового, індустріально-будівельного, транспортного і рекреаційного), які частково вже склались. Крім того, серед пріоритетних проблем треба розглядати розробку стратегії розвитку центру реґіону – столиці України м. Києва та визначення функцій міста на різних ієрархічних рівнях, тобто як столиці держави, центру соціально-економічного району та обласного центру. І на завершення не можна не сказати про потребу вирішення екологічних проблем, які є надзвичайно специфічними в цьому реґіоні в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, що знаходиться в безпосередній близькості від тримільйонного міста.

Розвиток підприємництва і міжнародного співробітництва Центрального економічного району полягає в наступному:–

формування на базі і в межах району територіального ядра національного господарського комплексу України шляхом додаткових інвестицій і спеціальних економічних важелів; створення вільних економічних зон (ВЕЗ); –

структурні зрушення в економіці, спрямовані на посилення соціальної орієнтованості; –

прискорений розвиток машинобудівної, легкої та харчової промисловості; –

реконструкція і технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості; –

пріоритетний розвиток наукоємних виробництв, створення на базі науково-технічного потенціалу м. Києва технопарків (технополісів); перетворення м. Києва у міжнародний інфраструктурний центр, придатний для міжнародної співпраці у цій сфері; –

створення потужної туристичної індустрії; –

консервація розвитку депресивних адміністративних районів зони Чорнобильської катастрофи; обмеження розвитку економічної діяльності у цій зоні; максимальне скорочення виробництва продуктів харчування, сільськогосподарської продукції депресивних районів; –

оптимізація структури агропромислового комплексу з урахуванням втрати агропромислового потенціалу у депресивних районах; –

вирішення еколого-економічних і соціальних проблем, пов’язаних з наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС.

2. Комплекс соціальних виробництв Східного економічного району.

Східний економічний район включає Полтавську, Сумську та Харківську області з населенням понад 6,3 млн. чол. Та площею 83,9 тис. км2.

Це індустріально розвинений район з вигідним економіко - географічним положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України.

Даний район характеризується сприятливими природнокліматичними умовами, значними запасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах, що пояснюється наявністю інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухів (електронні та агрегатні вузли), Кременчук (транспортне машинобудування), інші. За машинобудуванням за ступенем важливості ідуть харчова та легка промисловість. Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина залізниць - 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) - 7,0 тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс

Розвиток підприємництва і міжнародного співробітництва Східного економічного району полягає в наступному:–

створення нових місць прикладання праці, насамперед у шахтарських містах і селищах; –

структурна перебудова усього господарського комплексу реґіону, диверсифікація виробництва з метою збалансування розвитку галузей спеціалізації регіону; –

нарощення експортного потенціалу; створення ВЕЗ; –

приватизація, комплексна реструктуризація та технічне переоснащення вугільної промисловості; –

технічна реконструкція перспективних підприємств базових галузей промисловості (чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування, зокрема транспортного, енергетики) і розвиток нових галузей (машинобудування, електроніки); –

нарощення потужностей легкої та харчової промисловості; –

широке впровадження у виробництво безвідходних та маловідходних технологій, переведення підприємств на оборотне водопостачання; –

ефективне використання відходів виробництва та вторинних ресурсів; –

поліпшення екологічної ситуації шляхом перепрофілювання підприємств, запровадження екологічно безпечних технологій, рекультивація порушених земель, ліквідація териконів, хвостові шлакосховищ, різних відстійників, закладання відпрацьованих підземних просторів тощо;