Економічний огляд економіки країн СНД та Балтії - двох підходів до взаємного співробітництва. Україна й Туркменистан відстоювали п...

Реферат - Економічний огляд економіки країн СНД та Балтії

двох підходів до взаємного співробітництва. Україна й Туркменистан відстоювали пріоритет двосторонніх зв'язків, а Росія та Казахстан орієнтувалися на багатосторонні відносини із створенням наднаціональних органів. Після наради голів держав СНД в Алма-Аті у лютому 1995 р. стала чіткіше вимальовуватися тенденція до дворівневої моделі інтеграції у межах цієї організації. Росія, Білорусь і Казахстан обрали шлях прискореного здійснення цього процесу, Україна та інші нові незалежні держави дотримуються концепції поступового й виваженого налагодження багато- та двостороннього співробітництва.
За всіх відмінностей у конкретних підходах до економічних відносин не можна недооцінити вплив на них закладеного у попередні роки поділу праці між окремими республіками, які стали суверенними державами. Найменш інтенсивний він у країнах Балтії, які з перших днів проголошення незалежності пішли на якомога дальше дистанціювання від зв'язків у межах колишнього народногосподарського комплексу, переорієнтовуючи їх на західні, зокрема скандинавські країни. Навпаки, для Росії, Казахстану, Білорусі, значною мірою України (незважаючи на намагання останньої посісти особливе місце в СНД) завдяки попередньому високому рівневі економічної взаємозалежності ці тенденції проявляються чіткіше, визначаючи об'єктивну спільність основних передумов їхнього суверенного господарського розвитку.
Та все-таки від початку 90-х років національна економіка згаданих держав почала йти своїм шляхом, кінцевою метою якого є побудова власного народногосподарського комплексу, який був би здатний забезпечити раціональні пропорції у виробництві й споживанні, спираючись на ефективне використання природних і трудових ресурсів, виробничого потенціалу, можливостей МПП на регіональному та світовому рівнях. Цей процес щойно почався, тому подальша характеристика економіки окремих нових незалежних держав грунтуватиметься насамперед на аналізі потенційних можливостей і перших проявів тих тенденцій, які починають стверджуватись у народному господарстві кожної з них.
За політичної та економічної нестабільності у республіках Закавказзя, Таджикистані, Молдові визначення як вихідних позицій майбутнього розвитку народногосподарського потенціалу, так і загальних тенденцій побудови національної економіки є складним завданням. Щодо цих держав вкажемо лише на ті особливості їхніх продуктивних сил, які передували значній деформації останніх внаслідок політичних і (здебільшого) воєнних конфліктів.

КРАЇНИ БАЛТІЇ
Литва, Латвія та Естонія не є членами СНД, хоча й зберігають з цими державами в цілому звичайні економічні відносини. Значною мірою це викликане тим, що вони в останні п'ятдесят років розвивали спеціалізовані галузі обробної промисловості - приладобудування, електротехніку, контрольно-вимірювальну апаратуру (всі три республіки), виробництво металорізальних верстатів (Литва), вагонів та мікроавтобусів (Латвія), барвників, фармацевтичних препаратів (Латвія), випуск яких був розрахований на загальносоюзні потреби, проте країни Балтії залежать від імпорту палива (сланцева промисловість Естонії лише частково задовольняє потреби регіону), чорних і кольорових металів, продуктів основної хімії (крім фосфорної кислоти в Естонії), виробів важкого машинобудування. Високорозвинуті тваринництво й рослинництво, рибний промисел і легка промисловість задовольняють потреби у предметах споживання. До початку 90-х років істотне значення мав транзит через спеціалізовані порти у Таллінні, Ризі, Лієпаї, Вентспілсі, Клайпеді.
Із проголошенням незалежності республіки Балтії рішуче переорієнтувалися на західні ринки, посилили зв'язки зі скандинавськими країнами та Німеччиною. Латвія й Естонія успішно здійснюють антиінфляційні заходи, приватизацію. Однак розрив економічних зв'язків зі Сходом істотно загострив кризові явища. В 1992 р. промислове виробництво Литви зменшилося вдвічі, 1993 р. - ще в 3,4 раза. У Латвії спад промислового виробництва склав у 1992 р. 35%, 1993 р. - 38%. В Естонії після спаду всього виробництва на 39% у 1992 р. поступово господарська ситуація стабілізувалася. Не виправдалися надії на інтеграцію економік цих країн, які посилено пропагувалися на початку 90-х років. За значних відмінностей у рівні залучення іноземного капіталу (найбільш високому у Латвії та явно низькому - у Литві) сподівання на його великий позитивний вплив на народне господарство виявились марними. Тому детальна проробка концепції побудови національної економіки в країнах Балтії відкладається на пізніший час і пов'язується зі стабілізацією народного господарства, можливим одержанням статусу асоціації з ЄС та вирішенням політичних питань з Росією.
У перспективі можна сподіватися на орієнтацію країн Балтії на селективний (вибірковий) розвиток галузей обробної промисловості із врахуванням можливостей вивозу продукції до країн ЄС та СНД, формування експортного сектора АПК (традиційні продукти тваринництва), поступового відновлення транзитних послуг - забезпечення вантажообігу між Західною Європою та Співдружністю. Головними чинниками структурних перетворень у цих державах виступають адаптація до загальноєвропейського господарського простору, посилення співробітництва з іншими прибалтійськими країнами.

Сторінки: 1 2 3