Беззбитковий рівень виробництва продукції = валові витрати поділені на ріалізаційну ціну

Такий рівень виробництва покриє всі витрати при даній ціні реалізації продукції. Наприклад, у таблиці 15 цей показник міг би обчислюватися так: 15 грн. розділити на 800 грн. або 19 тонн з гектара. Оскільки ціна реалізації продукції є лише приблизною прогнозною ціною, беззбитковий рівень врожаю можна визначити для ряду можливих цін.

Ціну рівня беззбитковості, або ціну, яка є необхідною для покриття усіх витрат за даного рівня врожайності, можна визначити наступним чином:

Ціна рівня беззбитковості = валові витрати поділені на очікуваний врожай

У розглянутому прикладі отримаємо таку ціну рівня беззбитковості: якщо 15 грн. поділити на 30 тонн, це становитиме 504 грн. за тонну. Ціну рівня беззбитковості також можна визначити для різних рівнів врожайності. Оскільки як урожайність, так і ціна реалізації продукції у бюджеті підприємства є швидше прогнозними показниками, а не реальними величинами, розрахунки беззбиткового рівня врожаю та цін можуть бути корисними при прийнятті рішень щодо управління господарством. Шляхом вивчення різних комбінацій беззбиткового рівня цін та врожайності менеджери можуть сформувати власні очікування стосовно вірогідності отримання такої комбінації ціни та врожайності, яка лише покриє валові витрати. Такі результати допоможуть менеджерам прийняти рішення про те, чи варто виробляти цю культуру чи ні, щоб звести до мінімуму втрати в короткостроковій перспективі.

Виробничі витрати

Під виробничими витратами розуміють середні витрати на виробництво однієї одиниці даної продукції.

Виробничі витрати визначаються за такою формулою:

Виробничі витрати = валові витрати на гектар поділені на прогнозований врожай

Наприклад, у таблиці 15 виробничі витрати для вирощування огірків становлять за прогнозами 504,36 грн. на тонну (15 грн. поділити на 30 тонн). Виробничі витрати змінюються не тільки при зміні прогнозованих витрат, але також і при зміні врожайності.

Показник виробничих витрат корисно використовувати також при збуті продукції. Завжди, коли існуюча ринкова ціна перевищує виробничі витрати, можливо отримати прибуток, і це можна сприймати як сигнал для того, щоб продати принаймні частину продукції, можливо навіть до початку збирання врожаю, тому що буде гарантовано отримання прибутку від реалізації.

3. СКЛАДАННЯ БЮДЖЕТУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Є багато спільного у складанні бюджетів виробництва продукції тваринництва і рослинництва (аналогічні статті, ті самі проблеми). Однак у процесі складання бюджету виробництва продукції тваринництва керівники можуть стикатися з деякими специфічними проблемами: (1) ведення бухгалтерії для різнорідної продукції; (2) ведення бухгалтерії витрат стосовно вирощування або придбання нових тварин для підтримання племінного стада, та (3) оцінка вартості кормів, які виробляються в господарстві.

Одиниця, на яку розраховується виробничий бюджет

Бюджет виробництва тваринницької продукції, як правило, розраховується на одиницю поголів’я, наприклад, одну голову корови або на 100 голів птиці.

Період

Хоча бюджет багатьох виробничих напрямів тваринництва складається на один рік, для деяких відгодівельних підприємств та підприємств із завершеним циклом виробництва потрібно менше року. Деякі типи домашніх тварин, наприклад свині, дають потомство більше, ніж раз на рік.

Різнорідна продукція

У багатьох тваринницьких господарствах будуть одержуватися надходження від декількох видів продукції. Наприклад, на молочних фермах отримують надходження від вибраковки корів, телят та молока, а стадо овець даватиме дохід за рахунок вибраковки племінного стада, ягнят та вовни. Потрібно визначити усі типи доходів та потім пропорційно розподілити їх у розрахунку, наприклад, на одну умовну голову поголів’я.

Корми та пасовища

Багато підприємств у галузі тваринництва як купують корми, так і самостійно їх вирощують. Вартість придбаного корму можна легко оцінити. Корм, що виробляється в господарстві, наприклад сіно, слід оцінювати відповідно до методу альтернативних затрат(вигод), або за тою ціною, за якою його можна було б реалізувати.

Витрати на утримання пасовищ включають такі статті як добрива, насіння та хімзасоби, що використовуються для догляду за пасовищами.

Тваринницькі будівлі і споруди

До цієї групи належать будівлі, огорожі, загони, робочі жолоби, годівниці, криниці, вітряки, склади для корму, доїльне обладнання та інші спеціалізовані витрати на засоби виробництва, що використовуються в тваринництві. Поточні витрати за такими статтями включають витрати на ремонт, паливо та електроенергію.

Оновлення стада, витрати на ветеринарію та охорону здоров’я

Змінні витрати з оновлення племінного поголів’я, а також витрати на ветеринарні послуги та охорону здоров’я слід також пропорційно обчислювати у розрахунку на одиницю поголів’я та враховувати при складанні виробничого бюджету.

Плата за землю

Плату за землю, яка належить до постійних витрат, можна визначити як орендну плату, або як альтернативні витрати, пов’язані з використанням землі. При визначенні цього показника слід брати до уваги площу угідь на одну голову та частку в оновленні поголів’я.

Техніка та обладнання

Трактори, вантажівки та інша техніка й обладнання можуть використовуватися паралельно і в рослинництві, і в тваринництві.

Див. Даданий диск, у якому представлена електронна модель бюджетів виробництва продукції.

Електронна модель бюджетів виробництва продукції була підготовлена з використанням реальної інформації, зібраної серед фермерів у межах проектів USAID в різних областях України (див. карту, рис. 15).

До електронної моделі входять 35 бюджетів 19 видів сільгосппродукції, що вироблялась у 2003-2004 рр.. Ці дані було зібрано в рамках проектів USAID у дев’яти областях. У наявності англомовна, україномовна та російськомовна версії цієї моделі.

Використані в моделі дані були надані обмеженою кількістю фермерів та власників особистих селянських господарств України. Тому до моделі було включено лише основні культури, а саме: пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки та деякі види овочів (картоплю, капусту, цибулю, огірки, помідори та моркву), а також яловичину, свинину, молоко та рибу.

Рис. 15. Регіони, в