вибір форм і методів організації виробництва
5 | Матеріально-технічне забезпечення | Обґрунтування вибору форм матеріально-техніч-ного забезпечення, постачальників ресурсів, транс-портних засобів
6 | Персонал: *
кількість *
оплата праці | Необхідна кількість місцевих і а іноземних праців-ників, форми й розмір оплати праці, преміювання, соціальні виплати
7 | Статутний фонд: *
загальна величина *
частка партнерів | Загальний розмір статутного фонду, частки учас-ників у ньому, частки власних і позичених коштів
8 | Реклама: *
види *
витрати *
канали поширення | Аналоги реклами на дану продукцію, вибрані види й фінансові можливості здійснення реклами МСП
9 | Система збуту продукції | Практика збуту аналогічної продукції іншими фірмами, вид і способи доставки, обсяг збуту всередині країни та за рубежем
10 | Очікувані виручка та прибуток | Динаміка рівня цін за стадіями життєвого циклу продукту, очікувані виручка і прибуток, розподіл прибутку між партнерами
11 | Формування фондів МСП | Зарубіжний досвід формування фондів МСП, роз-ра-хунки вибраних фондів (технічного й соці-аль-но-го розвитку, резервного)
12 | Ефективність створення і функціонування | Розрахунки та оцінка економічної ефективності створення і функціонування МСП за відповід-ною методикою
Після завершення переговорів і підписання установчих документів здійснюється реєстрація МСП у відповідному органі загальнодержавного управління. Для реєстрації МСП подаються такі документи [10, – С. 53]:
письмова заява встановленого зразка;
згода обласної (міської) держадміністрації і керівного органу вітчизняного учасника на створення МСП;
нотаріально засвідчені копії установчих документів;
обґрунтування ефективності й валютної окупності діяльності нового МСП;
документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.
В Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП. Основними з них треба вважати:*
активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іноземним капіталом;*
переважання партнерів із промислове розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;*
створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;*
надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;*
відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіжних фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі невеликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;*
зосередження МСП передовсім у науково-технічних і виробничо-промислових центрах (регіонах) України.
1.3. Регулювання і міжнародної підприємницької діяльності
Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюване переважно через належну організацію зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, має таку множинну мету:
стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;
створення сприятливих умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;
здійснення захисту економічних інтересів України в цілому і конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;
надання однакових можливостей для ефективного господарювання всім суб'єктам підприємницької діяльності.
Окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади.
Верховна Рада України ухвалює закони стосовно зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, затверджує законодавчо-нормативні акти щодо регулювання окремих напрямів зовнішньоекономічної діяльності, ратифікує міжнародні договори України.
Кабінет Міністрів України:*
координує зовнішньоекономічну діяльність відповідних міністерств і державних комітетів, узгоджує роботу торговельних представництв України за кордоном;*
проводить переговори й підписує міжурядові договори (угоди) з питань зовнішньоекономічної та спільної підприємницької діяльності, забезпечує їхнє виконання;*
організує реєстрацію міжнародних спільних підприємств, складання платіжного балансу та раціональне використання державного валютного фонду України.
Національний банк України має повноваження: 1) забезпечувати збереження та раціональне використання в міжнародній підприємницькій діяльності золотовалютного резерву України; 2) репрезентувати інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав та укладати відповідні міжбанківські угоди; 3) провадити облік і розрахунки кредитних ресурсів, операції з валютними ресурсами, що надаються рому Державним валютним фондом України.
Міністерство економіки України виконує функції щодо: проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в процесі виходу суб'єктів господарювання на зовнішній ринок, координації їхньої діяльності у сфері міжнародного бізнесу; контролю виконання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідних законів і міжнародних договорів України; нетарифного регулювання діяльності суб'єктів спільного підприємництва. [10, – С. 54]
Процес інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю різних міжнародних організацій. До основних міжнародних організацій фінансово-економічного спрямування, що здійснюють певну сукупність функцій стосовно регулювання спільної підприємницької діяльності, належать:*
Банк міжнародних розрахунків – БМР (сприяння співпраці центральних банків країн світу і здійснення міжнародних фінансових операцій);*
Міжнародний банк реконструкції та розвитку–МБРР (спеціалізована установа ООН, основною метою діяльності якої є надання позик і кредитів країнам-членам ООН);*
Міжнародний валютний фонд – МВФ (сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютних операцій, надання коштів у іноземній валюті);*
Міжнародна фінансова корпорація –МФК (філія Міжнародного банку реконструкції і розвитку для інвестування приватного сектора економіки);*
Рада ООН з промислового розвитку – ЮНІДО (сприяння всебічному розвитку виробничої сфери країн-членів ООН);*
Європейський банк реконструкції та розвитку – ЄБРР (філія МБРР з обслуговування країн Європи).
Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється на трьох рівнях: національному, міжнародному і наднаціональному. [10, – С. 55]
Система регулювання міжнародної підприємницької діяльності на національному рівні охоплює такі складові:
форми іноземних інвестицій (грошові кошти в іноземній валюті, різноманітні майнові та інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо);
вимоги до результатів діяльності іноземного партнера (масштаби діяльності, частка ринку, рівень імпортної технології, професійна підготовка кадрів);
трансферт прибутку іноземного інвестора (обов'язкове створення резервного фонду зі зберіганням його в банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво);
інвестиційні пільги та обмеження (субсидії, пільгові позики, звільнення від податків та їхнє часткове повернення, застосування прискореної амортизації);
гарантії дотримання прав іноземного партнера (залучення у вітчизняне правове поле; збереження існуючих пільг протягом інвестиційного