виробничі витрати.
10. Позавиробничі витрати.
Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.
Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:
затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;
затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;
адміністративно-управлінські витрати.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.
Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.
План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:
планування зниження собівартості товарної продукції;
складання кошторису витрат на виробництво;
складання планових калькуляцій окремих видів продукції.
Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.
Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності [7, 168]:
1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році [7, 168]:
В1 грн. т п.б · Ст п.б / Qт п.б, коп / грн.
2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл):
Свих.пл = Вгрн. т п.б · Qт п.пл, грн.
де Qт п.пл – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.
3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:
підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем) [7, 168]:
Ем = (Н0 · Ц – Nі · Ц) · Nі
де Н0, Н1 – норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур. один.;
Ц – ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;
Ni – обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур. один;
та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет) [7, 169]:
Ет = ((t0 · Cг0 – t1 · Cг1) · (1 + % дод. / 100) · (1 + % соц. зах. / 100)) · N1, грн.
де t0 , t1 – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;
Сг0, Сг1 – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;
% дод. – середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;
% соц.зах. – встановлений процент відрахувань на соціальні заходи;
удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Еск) [7, 169]:
Еск = (С – (Цс + Тр)) · Nk, грн.
де С – собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;
Цс – гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;
Тр – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од;
Nk – кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур. один.;
зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Еу–п) [7, 169]:
Еу–п = (ДQпл · Пу–п), грн.
де Qпл – приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;
Пу–п – сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.
4. Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл)
Стп.пл = Свих.пл. ± Есум, грн.,
де Есум – сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.
5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В1грн.тп.пл):
В1грн.тп.пл = Стп.пл / Qтп.пл, коп./грн.
6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим ("г") [7, 169]:
г = [(В1грн.тп.б – В1грн.тп.пл) / В1грн.тп.б] · 100 %
Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх факторів укрупненим способом.
Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (ДСм) [7, 169]:
ДСм = (1 – Ін / Іц) · Пмз, %,
де Ін – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;
Іц – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;
Пмз – питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.
Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (ДСпп) [7, 170]:
ДСпп = (1 – Ізп / Іпп) · Пзп, %,
де Ізп – індекс росту середньої заробітної плати;
Іпп – індекс росту продуктивності праці;
Пзп – питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.
Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (ДСу–п) [7, 170]:
ДСу–п = (1 – Іу–п / Іq) · Пу–п, %
де Іу–п – індекс росту умовно-постійних витрат;
Іq – індекс росту обсягу виробництва продукції;
Іq – питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.
Мета складання кошторису витрат на виробництво – встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році, Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'язані із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.
Калькулювання собівартості продукції – це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Є такі методи калькулювання:
нормативний – (витрати на одиницю продукції встановлюються по нормах);
параметричний (затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);
розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі – пропорційно заробітній платі).
Висновки
Сукупні витрати підприємства залежно від їхнього призначення виражаються кількома показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами виокремлюють: валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.
Показник валових витрат уведено
