використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються) [6].
При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:
проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;
збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;
можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.
Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:
намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";
запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.
Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Впвих) обчислюється за формулою [16, 111]:
Впвих = Впвх + Впвв – Впвив,
де Впвх – виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Впвв – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
Впвив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р, грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою [16, 112]:
Впсер.р = Впвх + Впвв Ч к / 12 – Впвив Ч (12 – к) / 12,
де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
ПРИКЛАД. На початок планового періоду виробнича потужність підприємства становить 2000 од. У березні виведене обладнання виробничою потужністю 50 од., у липні – 100 од. У квітні ввели в експлуатацію потужність на 100 одиниць, у серпні – на 200 одиниць.
Середньорічна виробнича потужність:
Впсер.р = 2000 + (100 Ч 9 / 12 + 200 Ч 5 / 12) – (50 Ч (12 – 3) / 12 + 100 Ч
Ч (12 – 7) / 12) = 2000 +158 – 79 = 2079 од.
При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:
структура і величина основних засобів;
якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
прогресивність технологічних процесів;
режим роботи підприємства;
ступінь спеціалізації;
рівень організації виробництва та праці;
якість сировини і ритмічність поставок;
фонд робочого часу обладнання.
Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 1.1.
Рис. 1.. Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства [16, 112]
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устатку-вання, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Г) [16, 113]:
Фк = Дк Ч Т,
Наприклад, на період одного року при 2 – змінній роботі з тривалістю зміни 8 годин він складає 365 Ч (8 Ч 2) =5840 годин.
Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу [16, 113]:
Фк = (Дк – Дн) Ч t,
де t – середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або [16, 113]:
Фр = [(Дк – Дс) – tз – Дсп – tсп] Ч nз,
де Дс – число вихідних і святкових днів у плановому періоді;
tсп – тривалість робочої зміни, годин;
Дсп – число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;
tсп – час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;
nз – режим змінності роботи підприємства (1,2,3 зміни).
Наприклад, при 5-денному робочому тижні та 8-годинному робочому дні (1 зміна) номінальний фонд складає – (365 – 53 – 52) Ч 8 = 2080 год., а при 6-денній роботі та 8-годинному робочому дні (1 зміна) – (365 – 53) Ч 8 = 312 Ч 8 = 2496 год.
Плановий (ефективний, дійсний) (Фд) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду [16, 113]:
Фп = Фр – (Тtn + Тtp) = Фр Ч [1 – (tp + tn) / 1000]
де Тtp, tp – витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;
Тtn, tn – витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.
Наприклад, номінальний фонд робочого часу дорівнює 2080 годинам, заплановані витрати часу