,

де Тшті – норма часу на обробку і-ї деталі;

Ni – кількість і-х деталей;

т – кількість видів деталей, що обробляються;

Фд -дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві [16, 124]:

Кекс = Фд / Фн,

де Фд – дійсний фонд роботи обладнання;

Фн – номінальний фонд часу роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці (групі робочих місць) [16, 124]:

де Тшті – норма часу на обробку і-ї деталі;

Тмі – час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

N, – кількість і-х деталей;

m – кількість видів деталей, що обробляються;

По підприємству:

КІ = Ер / (Впвст Ч Фд),

де Ер – спожита за рік електроенергія;

Впвст – встановлена потужність усіх струмоприймачів;

Фд – дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)

Кінтегр = Ке Ч КІ,

де Ке – коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

КІ – коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.

Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

Таким чином, для обчислення виробничої потужності підприємства використовується певна кількість відповідних показників.

2. Розрахункова частина

2.1. Визначення виробничої програми підприємства

Рентабельність продукції обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів): |

Pni = (Пі Ci) / 100% | (2.1)

де Pni – рентабельність продукції і-ого найменування (у відсотках);

Пі – прибуток підприємства від реалізації одиниці означеної продукції, грошові одиниці (г.о.);

Ci – повна собівартість одиниці означеної продукції, г.о.;

За означеною у завданні рентабельністю продукції можна розрахувати оптову ціну одиниці продукції і-ого найменування |

Цопт.і = Сі + Пі, г.о. | (2.2)

Оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування становить:

Виріб А:

П1 = (Pn1 Ч C1) / 100 = (19 Ч 273) / 100 = 51,87 г. о.

Цопт.1 = С1 + П1 = 273 + 51,87 = 324,87 г. о.

Виріб В:

П2 = (Pn2 Ч C2) / 100 = (27 Ч 180) / 100 = 48,6 г. о.

Цопт.2 = С2 + П2 = 180 + 48,6 = 228,6 г. о.

Виріб С:

П3 = (Pn3 Ч C3) / 100 = (29 Ч 264) / 100 = 76,56 г. о.

Цопт.3 = С3 + П3 = 264 + 76,56 = 340,56 г. о.

Тоді товарна продукція, що підготовлена для постачання споживачам, визначається як: |

ТП = ВПi Ч Цопт.і + ВРП, г.о | (2.3)

де ТП – обсяг товарної продукції;

ВПi – випуск продукції і-ого найменування (в натуральних одиницях);

Цопт.і – оптова ціна підприємства одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

ВРП – вартість робіт промислового призначення для інших підприємств, г.о.;

n – номенклатура продукції.

Товарна продукція становить (тис. г. о.):

ТП = (80 Ч 324,87) + (91 Ч 228,6) + (27 Ч 340,56) + 100 = 56087,32

Реалізована продукція підприємства – це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти у зазначений термін; реалізована продукція визначається за формулою |

РП = ТП + ГПп – ГПк, г.о. | (2.4)

де РП – реалізована продукція, г.о.;

ТП – товарна продукція, г.о.;

ГПп, ГПк – готова продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о;

Реалізована продукція становить (тис. г. о.):

РП = 56087,32 + 150 = 56237,32

У валову продукцію включають (у вартісному виразі) всю продукцію незалежно від ступеня її готовності; валова продукція визначається за формулою |

ВП = ТП + ВЗНк – ВЗНп, г.о. | (2.5)

де ВП – валова продукція, г.о.;

ТП – товарна продукція, г.о.;

ВЗНк, ВЗНп – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.;

Валова продукція становить (тис. г. о.):

ВП = 56087,32 + 290 = 56377,32

Нормативно-чиста продукція, як відомо, відображає знову утворену вартість і обчислюється за такою формулою |

НЧПн = ВПi Ч НЧПі + ВРП, г.о. | (2.6)

де НЧПн – обсяг нормативно-чистої продукції, г.о;

Ni – випуск продукції і-ого найменування в натуральних одиницях, шт;

НЧПі – норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування, г.о.;

n – номенклатура;

ВРП – вартість робіт промислового призначення (див. формулу 2.3), яка враховує лише заробітну плату працівників з відрахуванням у соціальні фонди і нормований прибуток, г.о.;

Норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування розраховується