Преміальні системи заробітної плати розроблені таким чином, що стимули, пов'язані з поліпшенням окремих показників роботи, доповнюють один одного, а розміри одноразових підвищень тарифних ставок і окладів для промислових працівників і конторських службовців не менші 3 % основної зарплати, для майстрів і техніків – не менші 5 %. Якщо розміри разових підвищень нижчі, вони не відіграють стимулюючу роль.

Застосування колективних форм оплати праці зумовлене зростанням усуспільнення виробництва, погіршенням якості товарів внаслідок впровадження індивідуальних систем заробітної плати, вимогами трудящих. Премії розподіляються між робітниками відповідно до тарифних ставок. Застосування цієї системи призводить до збільшення армії безробітних, посилення експлуатації, оскільки виробіток робітників зростає такими темпами, які значно випереджають темпи зростання доплат (система оплати праці в США).

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система участі в прибутках. Вона передбачає, що за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховуються за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва. Виплата премії робітникові залежить від розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудових характеристик (стаж роботи, раціоналізаторська діяльність, відсутність запізнень і прогулів, відданість фірмі, схильність до співробітництва та ін.). Виплати з преміального фонду можуть бути частиною додаткової вартості, а також певною часткою валової заробітної плати, яку підприємці віддають робітникам залежно від рівня прибутку, від успішної роботи компанії. Такі виплати не оподатковуються, що стимулює впровадження цієї системи. [7, – С. 277]

В Україні відрядна оплата праці має такі системи:*

пряму;*

преміальну;*

прогресивну;*

непряму;*

акордну.

Пряма спирається на незмінну розцінку за кожну одиницю продукції.

Преміальна передбачає премію за певні досягнення у виробництві.

При прогресивній – розцінки збільшуються залежно від виконаних норм.

Непряма встановлюється для допоміжних робітників і залежить від результатів роботи основних працівників.

При акордній оплата праці нараховується на весь обсяг робіт відповідно до договору.

Комплексна механізація та автоматизація виробництва зумовлює широке використання погодинної форми оплати праці. Вона, в свою чергу, включає дві системи:*

погодинну просту;*

погодинну преміальну.

В Україні структура оплати праці включає основну і додаткову. В умовах переходу до ринкової економіки набувають розвитку такі принципи організації оплати праці:*

стимулювання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, усунення будь-якої зрівнялівки, регулювання співвідношення між мінімальним і максимальним рівнями заробітної плати;*

посилення зацікавленості у виконанні робіт меншою кількістю працюючих;*

надання переваг в оплаті тим, від кого залежить прискорення темпів науково-технічного прогресу;*

чіткість й доступність механізму нарахування заробітної плати, що сприяє розумінню широкими верствами працівників;*

взаємозв'язок оплати праці з результатами виробництва.

Державне регулювання оплати праці включає:*

законодавче встановлення і зміну мінімального розміру оплати праці;*

податкове регулювання коштів, що направляються на оплату праці організаціями, а також доходів фізичних осіб;*

встановлення державних гарантій з оплати праці.

Регулювання оплати праці здійснюється на базі Генеральної та галузевих угод і колективних договорів. [7, – С. 277]

Визначаючи суть заробітної плати як ціну робочої сили на ринку праці, матеріально-речовим перетворенням якої є вартість предметів споживання, послуг, податків та інших платежів, які забезпечують відтворення робочої сили, задовольняють фізичні і духовні потреби як самого працівника, так і членів його сім’ї, ми тим самим визначаємо і основу організації оплати праці – споживчий бюджет працівника.

В ролі такого бюджету у нас використовують мінімальний споживчий бюджет низького стандарту, на якому і базується мінімальна заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата – це встановлена законом ціна простої (некваліфікованої) праці. Теоретично – це суспільне необхідна ціна робочої сили. Мінімальний рівень зарплати є обов'язковим для роботодавця.

Регулювання оплати праці спрямоване на досягнення наступних цілей:*

забезпечення кожній працюючій людині життєво необхідного рівня споживання;*

досягнення належної відповідності між різними рівнями заробітної плати;*

збереження реального рівня заробітної плати;*

взаємозв'язок і залежність рівня оплати праці від її продуктивності.

Отже, заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила та результативності функціонування робочої сили. її речовим, матеріальним змістом є кількість життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сім'ї. Це життєвий фонд робіт-ника, який в умовах товарного виробництва має і вартісний, і грошовий вираз.

Можна виділити такі основні форми заробітної плати як погодинна і відрядна. В межах цих форм виділяють різні системи оплати праці, які залежать від конкретних умов застосування певної форми. [7, – С. 281]

Організація оплати праці на підприємстві здійснюється з допомогою тарифної системи. Вона являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Висновок

Отже, мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини.

Слід розрізняти поняття «мотивація праці» і «мотивація трудової діяльності», останнє має ширший зміст. Праця – це цілеспрямована діяльність людини з видозміни і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Процес праці включає три моменти: власне працю, предмети праці й засоби праці. Але трудова діяльність не обмежується лише процесом праці. Діяльність – це специфічна форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є