Стратегія управління підприємством пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Як відомо, маса прибутку підприємства залежить, з одного боку, від величини доходів, що одержує підприємство, з другого – від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту. Взаємозв'язок між стратегічною метою підприємства і факторами, що забезпечують її досягнення, може бути представлений наступною схемою (рис. 13).

Рис. . Взаємозв'язок між прибутком, товарооборотом та ціною товару, що реалізується

Розробка стратегії управління прибутком передбачає таку послідовність роботи (рис. 14).

Рис. . Послідовність обґрунтування стратеги управління прибутком підприємства

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина цільової суми прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо граничний доход більший за граничні витрати, то кожна одиниця товарообороту додає до доходу більшу величину, ніж до суми витрат. При такому становищі різниця між доходами і витратами зростає, що означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли:

MR = MC,

де MR – граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту;

МС – граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.

Доведемо цей висновок. Приріст на кожну одиницю товарообігу визначається так [3, С. 569]:

ДП = Пn – П n–1,

де ДП – змінювання прибутку, що пов'язане зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пn, П n–1 – відповідно, прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (n–1)-ої одиниці товарообороту. Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто [3, С. 540]:

Пn = ТРn – ТСn, (**)

П n–1 = ТРn–1 – ТСn–1, (***)

де ТРn, ТР n–1 – відповідно, загальний валовий доход при реалізації n-ої та n – 1 одиниці товарообороту;

ТСn, ТСn–1 – загальні затрати при реалізації n-ої та (n – 1) одиниці товаро-обо-роту;

Якщо підставити вирази (**) і (***) в рівняння (*), одержимо [3, С. 541]:

ДП = (ТRn – TCn) – (TR n–1 – TC n–1) = (TRn – TRn–1) – (ТСn – TCn–1) MR – МС. Оскільки MR = TRn – TRn–1, MC = ТСn – TCn–1.

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку тобто:

ДП = О.

Це досягається при умові [3, С. 558]:

АП = МК – МС = 0 > MR = MC.

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обґрунтування стратегії визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку.

Для цього, з одного боку, розраховують необхідний обсяг товарообороту (виходячи із величини цільового прибутку), а з другого – оцінюють можливий обсяг товарообороту, який відповідає попиту населення на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, розміри товарних запасів, потужність торговельного підприємства і її використання, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Досягнення збалансованості між необхідним і можливим обсягами товарообороту забезпечується на наступних етапах розробки стратегії управління прибутком шляхом розробки асортиментної, та ресурсної цінової політики підприємства.

Розробка асортиментної політики підприємства (3 етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (4 етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток. Взаємозв'язок між прибутком, обсягом товарообороту і ціною реалізації товарів відображається на рис. 13. Торговельне підприємство при укладанні комерційних угод з закупівлі товарів мусить виходити із указаних залежностей, що дозволяє йому оптимізувати асортимент товарів і ціни їх реалізації.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході 5 етапу обґрунтування стратегії управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегії пов'язані з вирішенням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства, які були розглянуті вище. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку (Прможл) необхідно порівняти з його цільовим розміром (Прціл). Якщо відповідність досягнута, тобто Прможл ? Прціл, стратегічний план приймається до виконання (9 етап), здійснюються заходи з контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

Стратегічною метою управління основними фондами підпри-ємства є