характер кругообігу та відшкодування вартості –через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).
Основні фонди підприємства повинні забезпечити належні мате-ріальні умови для здійснення господарської діяльності торговельного підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, про-ведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасу-вальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням по-слуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.
Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використо-вують різні ознаки класифікації.
У наш час використовують наступну класифікацію основних фон-дів підприємства.
За характером використання виділяють:
основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;
основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або надан-ням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслугову-ючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будів-ництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);
невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше)
Обігові активи торговельного підприємства – це сукупність матеріальних та грошових цінностей (економічних ресурсів) підприємства, що знаходяться в постійному кругообороті, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.
Під циклом кругообороту обігових активів торговельного підприємства прийнято розуміти процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється. Кругооборот обігових активів обумовлений зміною матеріально-речової форми активів в процесі обслуговування потреб торговельного підприємства та проведення торгово-технологічних операцій.
Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсум-ковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів під-приємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.
Але цей показник не відображає ступеня ефективності господар-ської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати при не-достатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарсь-кої діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників віднос-ної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рента-бельності.
Рівень рентабельності може бути визначений як процентне від-ношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величини витрат обертання, середнього розміру основ-них фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці то-що. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності капіталу.
Стратегічною метою управління основними фондами підпри-ємства є забезпечення максимально ефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримування та обслуговування.
Розрахунки потреби в окремих видах та елементах основних фон-дів торговельного підприємства узагальнюються в спеціально розроб-леному плані розвитку матеріально-технічної бази.
Основними розділами цього плану є:
план розвитку торгової площі;
план розвитку складського господарства;
план технічного оснащення торговельного підприємства. В плані розвитку торгової площі визначається потреба в розши-ренні торгової площі, її спеціалізація та розміщення (в квадратних метрах).
Основними методами розробки цього плану є:
1. Нормативний метод, заснований на нормативах товарообороту на 1 м2 торговельної площі або нормативах торговельної площі на 1000 жителів (при плануванні на регіональному рівні).
2. Факторно-аналітичний метод, в основі якого лежить вивчення потреби в торговій площі з врахуванням обсягу товарообороту та яко-сті (стандарту) торговельного обслуговування.
Вибір найбільш доцільного способу розвитку основних фондів під-приємства здійснюється шляхом співставлення приведених (дискон-тованих) витрат підприємства на їх реалізацію. Для економічного обґрунтування того чи іншого варіанту розробляється бізнес-план відповідного інвестиційного проекту та оцінюється економічна ефек-тивність його реалізації.
Підвищення ефективності використання основних фондів підпри-ємства на стадії їх експлуатації досягається за рахунок:
здійснення раціонального розміщення основних фондів, підви-щення коефіцієнта змінності (тривалості корисного використання) роботи обладнання;
покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічне обслуговування обладнання;
удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють екс-плуатацію та технічне обслуговування обладнання;
впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботу обладнання, подовження ремонтного циклу та періоду експлуатації тощо.
Збереження споживчої вартості основних фондів та подовження можливого терміну їх корисної експлуатації визначається ефективніс-тю ремонтної політики підприємства.
Управління обіговими активами торговельного підприємства здійснюється з метою досягнення певної системи (рис. 11).
Сутність кожної мети управління полягає у наступному:
1. Оптимізація розміру обігових активів, що обслуговують господарські потреби підприємства.
2. Прискорення швидкості кругообороту (або скорочення тривалості обороту) обігових активів.
3. Забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів підприємства.
4. Підвищення прибутковості використання обігових активів.
5. Забезпечення інфляційної захищеності обігових активів.
6. Зниження вартості формування обігових активів.
Для контролю за ступенем досягнення означеної системи цілей управління обіговими активами підприємства проводять групування обігових активів відповідно до мети управління ними.
Оскільки рентабельність підприємства прямо залежить від прибутку, то слід з’ясувати, як управління активами впливає на прибуток.
Література
Казарская Н.И. и др. Экономика торгового предприятия: Учебник / Н.И. Казарская, Ю.В. Лобовиков, Г.Я. Чичтов. – М.: Экономика, 1983. – 239 с.
Лобовиков Ю.В., Пятыгина Н.И. Экономика торгового предприятия:Учебник. – М.: Экономика, 1987. – 286 с.
Мазаракі А.А. Економіка торгівельного підприємства: Підручник для вузів / за ред. Н.М. Ушакової. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.
Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю.Осипова.– М:Прогресс 1992. – 432 с.
Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. – М.: Прогрес, 1998. –
