праці то-що. В умовах ринкової економіки та різноманітних форм власності виникає потреба в оцінці рентабельності капіталу.
1.3. Зміст управління активами
Стратегічною метою управління основними фондами підпри-ємства є забезпечення максимально ефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримування та обслуговування.
Досягнення стратегічної мети управління визначається ефектив-ністю наступних управлінських завдань (рис. 8).
Рис. . Завдання управління основними фондами підприємства
Потреба в прирості основних засобів (ДПоз) в плановому періоді визначається за формулою [3, С.466]:
ДПоз = Поз – Ноф + Вк + Вм
де Поз – загальна потреба в основних засобах відповідно до розроб-леного плану товарообороту;
Ноф – наявність основних фондів на початок планового періоду;
Вк, Вм – очікуване вибуття основних засобів в плановому періоді в зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.
Загальна потреба в основних засобах на плановий період може бу-ти визначена факторно-аналітичним методом [3, С. 466]:
Поз = (Тпл Ч Фємн)Ч(100 – Рпот)/100,
де Тпл – плановий обсяг товарообороту;
Фємн – фондоємкість товарообороту, що фактично склалася;
Рпот – невикористаний резерв потужності (продуктивності) ос-новних фондів, %.
Метою цього управлінського завдання є визначення потреби в окремих видах та елементах основних фондів торговельного підпри-ємства.
Розрахунки потреби в окремих видах та елементах основних фон-дів торговельного підприємства узагальнюються в спеціально розроб-леному плані розвитку матеріально-технічної бази.
Основними розділами цього плану є:
план розвитку торгової площі;
план розвитку складського господарства;
план технічного оснащення торговельного підприємства. В плані розвитку торгової площі визначається потреба в розши-ренні торгової площі, її спеціалізація та розміщення (в квадратних метрах).
Основними методами розробки цього плану є:
1. Нормативний метод, заснований на нормативах товарообороту на 1 м2 торговельної площі або нормативах торговельної площі на 1000 жителів (при плануванні на регіональному рівні).
2. Факторно-аналітичний метод, в основі якого лежить вивчення потреби в торговій площі з врахуванням обсягу товарообороту та яко-сті (стандарту) торговельного обслуговування.
План розвитку складського господарства визначає потребу під-приємства в розширенні ємності (в м3) загальнотоварних та спеціалі-зованих складів.
Потреба підприємства в розвитку складів визначається за норма-тивами або на основі проведення техніко-економічних розрахунків (виходячи з встановлених нормативів товарних запасів, які мають зберігатися на складах підприємства; розрахункових коефіцієнтів складського об'єму, необхідного для зберігання одиниці товарних за-пасів відповідного товарного асортименту; коефіцієнта корисного ви-користання складського об'єму).
План технічного оснащення торговельного підприємства визначає потребу в дооснащенні активної частини основних фондів підприємст-ва.
При вирішенні цього завдання виходять з того, що кожна одини-ця обладнання, яка додатково вводиться, функціонує не самостійно, відокремлено, а повинна логічно увійти в існуючу систему або в ту систему обладнання підприємства, що формується.
Система обладнання являє собою комбінацію обладнання, що відповідає таким потребам технології, як раціональність та гнучкість, технологічна та економічна ефективність. Метою формування системи обладнання є досягнення максимального коефіцієнта корисної дії всіх видів обладнання, що використовуються.
Потужність системи обладнання розраховується на основі визна-чення потужності окремих видів обладнання, тобто їх спроможності виконувати роботи певного виду та якості за певний проміжок часу (час, день) і коротко зветься "профіль потужності".
Потужність системи визначається як мінімальна потужність обла-днання, що входить до її складу на кожному етапі технологічного ци-клу (рис. 9).
Потреба у введенні в експлуатацію окремих видів обладнання ви-значається так:
1. Оцінюється фактична потужність системи обладнання підпри-ємства.
2. На основі планів товарообороту визначається потреба в збіль-шенні потужності системи обладнання.
3. Виявляються види обладнання, що перешкоджають збільшенню потужності системи.
4. Визначається необхідне збільшення потужності за окремими видами обладнання.
5. Розраховується кількість одиниць обладнання кожного виду, які необхідно ввести в експлуатацію (шляхом ділення необхідного приросту потужності на потужність одиниці обладнання)
Рис. . Оцінка потужності системи обладнання
Потреба в збільшенні пасивної частини основних фондів (торговельних, складських приміщень) оцінюється експертне на осно-ві аналізу їх фактичного використання.
Потреба в прирості основних засобів підприємства може бути за-доволена різними шляхами:
придбання необхідних основних засобів у власність (нових або таких, що були у використанні);
будівництва основних фондів (підрядним або господарським способом);
оренди (лізингу) необхідного обладнання та площі (оперативний або фінансовий лізинг) тощо;
Кожен з розглянутих способів задовольняє потреби підприємства в поповненні його основних фондів, але розмір витрат підприємства на кожен з них різний. Великий вплив на обсяг витрат має і структура їх фінансування: за рахунок власних або залучених фінансових ре-сурсів.
Вибір найбільш доцільного способу розвитку основних фондів під-приємства здійснюється шляхом співставлення приведених (дискон-тованих) витрат підприємства на їх реалізацію. Для економічного обґрунтування того чи іншого варіанту розробляється бізнес-план відповідного інвестиційного проекту та оцінюється економічна ефек-тивність його реалізації.
Підвищення ефективності використання основних фондів підпри-ємства на стадії їх експлуатації досягається за рахунок:
здійснення раціонального розміщення основних фондів, підви-щення коефіцієнта змінності (тривалості корисного використання) роботи обладнання;
покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічне обслуговування обладнання;
удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють екс-плуатацію та технічне обслуговування обладнання;
впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботу обладнання, подовження ремонтного циклу та періоду експлуатації тощо.
Збереження споживчої вартості основних фондів та подовження можливого терміну їх корисної експлуатації визначається ефективніс-тю ремонтної політики підприємства.
Підприємство може використовувати різні підходи до проведення ремонтів основних засобів:
запобіжна ремонтна політика, що передбачає проведення пла-ново-попереджувальних ремонтів;
аварійна ремонтна політика, при якій ремонтні роботи прово-дяться лише під час виходу основних засобів з експлуатації (аварійний ремонт);
комбінований.
Для вибору оптимальної стратегії ремонтів слід виходити з того, що підприємство зацікавлене, щоб витрати через виробничі паузи (В„) та витрати на утримування засобів виробництва в задовільному стані (ремонтні роботи) (Зр) були мінімальні, тобто [3, С. 467] :
Вп + Зр > min.
Більш доцільною є запобіжна ремонтна політика, оскільки вона забезпечує ритмічність роботи підприємства та стабільність його ви-робничих можливостей завдяки планомірному утримуванню