9. "Функціональна короткозорість" часто працює проти дієвого підприємництва, пристосування до змін.

Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).

Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господар-ської діяльності та структури управління фірмою в цілому. При лінійно-функціональній структурі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль невелика, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональ-ні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо.

Комбіновані структури забезпечують такий розподіл праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні – консультувати, інформувати, організовувати, планувати (рис. 3.3 та табл. 3.4)

Рис. 3.. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури управління виробництвом [21]

Таблиця 3.

Переваги та недоліки комбінованих організаційних структур управління [21]

Переваги | Недоліки

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій | 1. Не завжди є гнучкими при вирішенні нових завдань

2. Відповідність структури до стратегії | 2. Ускладнена міжфункціональна координація діяльності з впровадження нових програм

3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва | 3. Ускладнена реалізація внутрівиробничих конструкторських технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки

4. Надмірний розвиток системи взаємодії по вертикалі

Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в своїй країні та за кордоном.

Виробниче відділення не створює відмінностей в методах управління між вітчизняними та зарубіжними дочірніми компаніями, які несуть відповідаль-ність за прибутки та підлягають фінансовому контролю і звітності з боку виробничого відділення. Координація діяльності вітчизняних та зарубіжних підприємств в межах виробничого відділення здійснюється відповідним функціональним відділом виробничого відділення, або координатором продукту (координатором міжнародних операцій). Функціональні служби виробничих відділень одночасно підтримують тісні контакти з відповідними центральними службами, отримуючи від них вказівки з усіх питань проведення єдиної політики та координації діяльності в межах фірми в цілому.

Оскільки виробниче відділення саме виступає центром прибутку, воно здійснює не лише фінансовий, а й оперативний контроль за діяльністю підконтрольних підприємств.

Продуктова організаційна структура широко розповсюджена як результат переходу міжнародних фірм до децентралізації управління, коли знання про-ду-кту та розвиток виробництва в глобальному масштабі набули першочергового значення. Продуктовій організаційній структурі віддають перевагу великі широко диверсифіковані компанії, хоча в кожній із них названа структура має свої особливості. Вони випливають, перш за все, із рівня диверсифікації продукції та характеру спеціалізації кожного виробничого відділення і кожної дочірньої компанії. Велику роль відіграє характер продукції, що виробляється, рівень її технологічної складності та унікальності (рис. 3.4 та табл. 3.5).

Рис. 3.. Продуктовий тип організаційної структури управління виробництвом [21]

Таблиця 3.

Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління [21]

Переваги | Недоліки

1. Створення логічних і дієвих засобів децентралізації влади. | 1. Дублювання функцій на рівні корпорації і підрозділу.

2. Чітка система підзвітності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки). | 2. Збільшення витрат на утримання персоналу.

3. Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попиту. | 3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації

4. Поліпшення координації робіт. | 4. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання.

5. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня. | 5. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу корпорації.

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.

В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих компаній у своєму регіоні з всіх видів продукції міжнародної фірми. Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації компанії і здійснює свою діяльність у тісному контакті з усіма центральними службами. У деяких компаніях регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні управлінців по окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підроз-ділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також контро-лю-ють складання поточного бюджету і знають питання планування, дотриму-ючись вказівок вищого керівництва компанії та центральних служб. Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній деколи призначаються координатори продукту або спеціальні функціональні служби, які відають питаннями виробництва окремих видів продуктів.

Регіональна структура управління використовується компаніями, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача (рис. 3.5 та табл. 3.6).

Рис. 3.. Регіональний тип організаційної структури управління виробництвом [21]

Таблиця 3.

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління [21]

Переваги | Недоліки

1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку. | 1. Проблематичність підтримки загального іміджу