2. Можливість швидкої диверсифікації з мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв'язків. | 2. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання.

3. Наявність мінімальної залежності між фірмами, що входять до складу конгломерату.

3.5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом

Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління:

1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.

2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління. Не слід ототожнювати функцію управління з функціями підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудомісткості функції її можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.

3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.

4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість панок і рівнів управління повинні бути мінімальними. Чим більшою їх кількістю характеризується система управління, тим більш тривалим є процес передавання інформації по горизонталі та вертикалі і тим більшаю є небезпека виникнення значних комунікаційних бар'єрів. П.Друкер так підсумував всі складності організаційного конструювання: "Найпростіша організаційна структура, яка виконуватиме роботу, є найліпшою.

5. Принцип єдиності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А.Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість підлеглих, чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випливає, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях.

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, масштаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників стратегічного рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо).

8. Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємозв'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.

Практична частина

Задача 1

До складу підприємства входять цехи: ливарний, ковальський, механічний, механоскладальний, кінцевої зборки, інструментальний Розрахувати за даними таблиці (дані в тис. грн.) обсяги товарної, валової продукції по заводу і цехах, а також валовий та внутрішньозаводський оборот.

Цехи-ливарники | Цехи-споживачі

Ливарний | Ковальський | Механічний | Механо-складальний | Кінцевої зборки | Інструмен-тальний | Обсяг реалізації на сторону | Зміни залишків незавершеного виробництва

Ливарний | - | - | 80 | - | - | 29 | 25 | +3

Ковальський | - | - | 40 | - | - | - | 10 | +1

Механічний | - | - | - | 120 | 250 | 60 | -20

Механоскладальний | - | - | - | - | 200 | 100 | +10

Кінцевої зборки | - | - | - | - | - | - | 400 | -15

Інструментальний | 1.5 | 2,5 | 5 | - | 1,6 | - | 8 | +3

Розв'язок:

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної (ТП) визначають за формулою:

ТП = Nі Ч Ці + Р,

де Nі – випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ці – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.;

n – кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р – вартість робіт та послуг на сторону.

Обсяг товарної продукції ливарного цеху:

ТП1 = 80 + 29 + 25 = 134 тис. грн.

Обсяг товарної продукції ковальського цеху:

ТП2 = 40 + 10 = 50 тис. грн.

Обсяг товарної продукції механічного цеху:

ТП3 = 120 + 250 + 60 = 430 тис. грн.

Обсяг товарної продукції механоскладального цеху:

ТП4 = 200 + 100 = 300 тис. грн.

Обсяг товарної продукції цеху кінцевої зборки становить ТП5 = 400 тис. грн.

Обсяг товарної продукції інструментального цеху:

ТП6 = 1,5 + 2,5 + 5 + 1,6 + 8 = 18,6 тис. грн.

Обсяг товарної продукції по заводу:

ТП = ТП1 + ТП2 + ТП3 + ТП4 + ТП5 + ТП6 = 134 тис. грн. + 50 тис. грн. + 430 тис. грн. + 300 тис. грн. + 400 тис. грн. + 18,6 тис. грн. = 1332,6 тис. грн.

До валової продукції (ВП) належить вся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

ВП = ТП –