|
Еа = В(т0с0 – т1с1)(1 + kд)(1 + kc), | (1)
де т0, т1 – трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження нової техніки;
с0, с1 – середньочасові ставки до і після впровадження нової техніки.
На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно наявні відповідні тенденції поступального розвитку техніко-технологічної бази підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:
1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;
2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;
5) поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
6) зростання ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [21].
Ці тенденції якісної зміни техніко-технологічної бази виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати при формуванні технічного базису підприємств та обґрунтуванні стратегії його оновлення, зокрема, переваги в виграші часу (тривалість виробничого циклу, термін перебудови виробництва, строки виконання замовлень, постачання матеріалів тощо), якісні показники, інформаційне забезпечення, переважаючий тип автоматизації, система управління, пріоритетні галузі тощо.
1.2. Управління технічним розвитком підприємства
Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.
Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого – її без-по-середній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 2).
Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.
Рис. . Форми технічного розвитку підприємства [6, с. 229]
Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл. 1.
Таблиця
Основні показники технічного рівня підприємства [6, с. 230]
Ознаки групування показників | Показники
Ступінь технічної оснащеності праці* | Фондоозброєність праці*
Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології* | Структура технологічних процесів за трудомісткістю*
Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції*
Середній вік застосовуваних технологічних процесів*
Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування* | Продуктивність (потужність)*
Надійність, довговічність*
Питома металомісткість*
Середній строк експлуатації*
Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості*
Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва* | Ступінь охоплення робітників механізованою працею*
Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці
Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:
механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);
коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;
коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);
рівень утилізації відходів виробництва;
рівень забруднення природного середовища;
частка екологічно чистої продукції [6, с. 231].
Основні етапи і планування технічного розвитку підприємства. У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:
установлення цілей – визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;
підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
варіантний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;
супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми [6, с. 231].
Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв'язані з вирішенням проблем:
кардинального підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;
розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих (передовсім енергозберігаючих) технологій;
скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо [6, с. 232].
У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства стрижневими є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстежування здійснення програм (планів).
Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх – певну групу цілеспрямованих заходів (рис. 3).
Головним недоліком чинного нині в Україні порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне "підсумовування" різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс заходів.