лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа. Організацію лізингових операцій схематично зображено на рис. 4.
Рис. . Типова схема організації лізингових операцій [6, с. 237]
Цифрові позначення на рисунку:
1 – Укладення лізингової угоди.
2 – Подання замовлення на устаткування або інший об'єкт лізингу.
3 – Одержання банківської позики.
4 – Оформлення договору купівлі-продажу об'єкта лізингу.
5 – Поставка виробником (продавцем) об'єкта лізингу лізингоодержувачу.
6 – Складання акта приймання об'єкта лізингу.
7 – Оплата поставки об'єкта лізингу лізингодавцем.
8 – Укладення договору страхування об'єкта лізингу.
9 – Сплата лізингових платежів.
10 – Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею.
Витрати на надання та ефективність лізингових послуг. Передусім варто наголосити, що всі витрати на утримання лізингового майна несуть лізингодавець (за оперативного лізингу) або лізингоодержувач (за фінансового лізингу). Основні витрати лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за користування об'єктом лізингу. Лізингові платежі включають:
амортизаційні відрахування, тобто суму, яка відшкодовує під час кожного платежу частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується протягом строку, за котрий вноситься лізинговий платіж;
плату за користування кредитними ресурсами (суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу);
комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно у відсотках від його балансової або середньорічної вартості;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. В операціях між-народного лізингу сплачуються державне мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ввезення об'єктів лізингу на митну територію України [6, с. ].
У процесі підготовки та реалізації договору лізингу можуть застосовуватися (за згодою сторін) кілька методів обчислення абсолютної величини лізингових платежів, а саме:
метод фіксованої загальної суми, коли загальна сума лізингових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;
метод авансу, що передбачає попередню виплату авансової суми в погодженому зі всіма сторонами розмірі, і розподіл решти
суми лізингових платежів (рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності договору лізингу;
метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні відрахування від вартості об'єкта лізингу; плату за позикові кошти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодавця; вартість лізингового майна [6, с. 239].
Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. За сучасних умов господарювання головною вимогою до розробки й реалізації проектів лізингу необхідних засобів праці є швидка окупність інвестиційних ресурсів. Як підтверджує зарубіжна практика господарювання, окупність таких фінансових коштів не повинна перевищувати три роки.
Загальновідомо, що віднесення лізингових платежів на собівартість продукції, з одного боку, скорочує оподатковувану базу, а з іншого – збільшує валові витрати виробництва і може призвести до зростання ціни продукованих виробів. Ось чому, оцінюючи ефективність лізингових операцій, передусім (з допомогою економічного аналізу) необхідно встановити межі збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що виготовляється.
Оскільки кожне підприємство (організація) за умов ринкових взаємовідносин має можливість придбати виробничо-господарське майно за рахунок банківської позики або взяти його в лізинг, необхідно порівняти загальні витрати за можливими варіантами й визначити ефективність лізингових операцій. Тому в процесі економічного аналізу насамперед треба порівняти обсяг витрат на продукування товарів (послуг) за умови використання лізингу (з урахуванням плати за банківський кредит) з витратами на придбання майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.
З урахуванням основних обмежень, обумовлених процедурою аналізу, можна встановити засадне співвідношення [6, с. 239] |
Р0 = С + ЛП + Д | (2)
за таких обмежень [6, с. 240]:
Р0 ? Рк;
ЛП ? С1;
ЛП ? С2;
де Р0 – ціна реалізації товарів з урахуванням лізингових платежів;
Рк – ринкова ціна товарів;
С – собівартість товарів (послуг);
ЛП – абсолютна величина лізингових платежів;
Д – очікувана (мінімально необхідна) дохідність виробництва;
С1 – витрати на придбання об'єкта лізингу за умови одержання кредиту;
С2 – витрати на придбання майна, що відповідає об'єкту лізингу, з допомогою звичайної операції купівлі-продажу.
Якщо наведені обмеження виконуються, то здійснення лізингової операції є економічно виправданим (ефективним). В іншому разі (передовсім за умови Р0 Рк) необхідно відмовлятися від практичної реалізації лізингової угоди або намагатися відшукати способи зменшення абсолютної величини лізингових платежів та інших витрат, пов'язаних із наданням лізингових послуг.
1.5. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві
На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:
1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;
2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;
5) поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
6) підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [6, с. 228].
Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення. Детальнішу характеристику переваг, зв'язаних із переходом до інноваційного типу виробництва, подано у табл. 3.
Таблиця
Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва [6, с. 227]
Показник і характеристика | Тип виробництва
Традиційний (екстенсивний) | Інноваційний (інтенсивний)
Тривалість виробничого циклу | Місяці (з тенденцією до збільшення) | Дні (з тенденцією до зменшення)
Час перебудови (переналадки) виробництва | Дні | Хвилини
Строки виконання замовлень | З точністю до тижня | З точністю до 1 дня і за потреби до однієї години
Рівень якості продукції | 80-90% | 100%
Поставки матеріалів