і напівфабрикатів | В обсязі місячної потреби | В обсязі потреби на годину
Величина оновлення асортименту | 10-20% | 30-40%
Розподіл праці | Домінує вертикальна спеціалізація | Поглиблюються диверсифікаційні процеси
Інформація | Розглядається як допоміжний засіб | Усе більше стає чинником виробництва
Обробка інформації | Ручна, механізована, базується на поділі праці | Із застосуванням мікрокомп'ютерів та інформаційних мереж
Виробниче устаткування | Зростання стандартних розмірів та одиничних потужностей | Зростання економічності за зменшення розмірів та енергоємності
Реакція виробничих систем на зміну попиту ринку | Повільна | Швидка
Домінуючий тип виробництва | Масове, потокове та великосерійне | Індивідуальне та дрібносерійне
Переважаючий тип автоматизації | Комплексна коопераційна автоматизація виробництва | Гнучка автоматизація виробництва
Система управління | Зростання кількості рівнів управління і функціональних органів, переважання ієрархічної побудови | Зростання інтеграції рівнів управління і функціональних органів, поглиблення горизонтальних зв'язків
Пріоритетні галузі, нові сектори економіки, що зароджуються і формуються | Автомобільна галузь, літакобудування, тракторобудування, виробництво споживчих товарів тривалого користування, виробництво синтетичних і нафтохімічних продуктів | Електронна промисловість обчислювальна техніка, програмні продукти, телекомунікаційні засоби, робототехніка, нові керамічні матеріали, оптичні волоконні системи, інформаційні послуги
У кожній галузі виробництва є власний підхід до підвищення і вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, але є певні групи її складників, які можуть бути узагальненими для всіх галузей народного господарства. До них можна зараховувати:
1) науково-дослідну роботу за розробки нових виробів;
2) підвищення рівня механізації і автоматизації основних виробничих процесів;
3) впровадження прогресивних технологічних процесів;
4) механізацію важких і трудомістких робіт;
5) механізацію управлінської та інженерної праці;
6) модернізацію обладнання;
7) розвиток спеціалізації і кооперування;
8) удосконалення виробничої системи управління, організації праці і виробництва;
9) поліпшення якості, надійності й довговічності продукції;
10) впровадження високопродуктивних інструментів, пристосувань та інших засобів, що сприяють удосконаленню виробництва;
11) впровадження енергозберігаючих технологій;
12) поліпшення умов праці та техніки безпеки;
13) ефективне використання виробничих фондів підприємства і підвищення рентабельності виробництва;
14) удосконалення планування, обліку й аналізу виробництва [18].
Технічне переозброєння та реконструкція – прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.
До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.
Реконструкція діючого підприємства – це здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою при необхідності нових і розширенням діючих допоміжних та обслуговуючих підрозділів.
Найбільш повно сутність реконструкції розкривається при розгляді її як особливої форми розширеного відтворення основних фондів підприємства, здійснюваного на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Найважливішими ознаками реконструкції діючих підприємств є:
заміна морально застарілого та фізично зношеного обладнання;
механізація та автоматизація виробничих процесів;
усунення диспропорцій та підвищення рівня пропорційності у пропускних здатностях (потужностях) основних виробничих підрозділів;
будівництво об'єктів (тієї ж потужності) в замін ліквідованих з причини техніко-економічної неефективності або непридатності для подальшої експлуатації.
Здійснення реконструкції повинно забезпечити нарощування потенційної виробничої спроможності підприємства не стільки в результаті простого збільшення технічної складової ТТБ (найбільш активної частини ОВФ), скільки за рахунок підвищення якісних параметрів знарядь і засобів праці. Мова йде про нарощування виробничих потужностей підприємства не за рахунок збільшення кількості робочих місць, а про забезпечення цього при незмінній і навіть меншій кількості робочих місць. Завдання полягає в тому, що в результаті реконструкції слід нарощувати якісно нові потужності.
Основним засобом виконання цього завдання повинна стати заміна технічної й технологічної складових ТТБ виробних підрозділів підприємства на нові, які відповідають сучасним досягненням НТП.
Говорячи про характеристику реконструкції, слід пам'ятати, що не завжди її метою є нарощування потужностей підприємства. В залежності від цілей реконструкції вона поділяється на такі найважливіші види:
перший – реконструкція, спрямована на підвищення технічного рівня виробництва, однак без зміни асортименту й обсягу випуску продукції;
другий – реконструкція, що передбачає як підвищення технічного рівня виробництва, так і збільшення обсягу випуску продукції (нарощування виробничих потужностей підприємства);
третій – реконструкція, що призводить до зміни виробничого профілю (спеціалізації) підприємства або до підвищення якості й розширення асортименту продукції;
четвертий – реконструкція, метою якої є поліпшення соціальних умов трудової діяльності.
В залежності від обсягу виконуваних робіт реконструкція класифікується таким чином:
мала – коефіцієнт оновлення основних фондів менший 0,2;
середня – коефіцієнт оновлення основних фондів від 0,2 до 0,4;
повна – коефіцієнт оновлення основних фондів понад 0,4. При цьому коефіцієнт оновлення активної частини основних фондів може дорівнювати навіть одиниці, а пасивної частини – не повинен перевищувати 0,4-0,5.
Значення показників, за якими розмежовуються види реконструкції в залежності від обсягу виконуваних в ході її здійснення робіт, наведені в таблиці 4.
Таблиця
Показники, що характеризують види реконструкції [5]
Види реконструкції | Коефіцієнт вибуття основних фондів (Кв) | Коефіцієнт оновлення основних фондів (Ко)
Мала | 0,1 ? Кв ? 0,2 | 0,1 ? Ко ? 0,2
Середня | 0,21 ? Кв ? 0,3 | 0,21 ? Ко ? 0,4
Повна | 0,31 ? Кв ? 0,5 | 0,41 ? Ко ? 0,6
Коефіцієнти Кв і Ко визначаються за формулами: |
Кв = Фп / Фк; | (3)
Ко = Фн / Фп = Фн / (Фп + Фн – Фв), | (4)
де Фн, Фк – вартість основних фондів відповідно на початок і на кінець аналізованого періоду, тис. грн.;
Фн, Фв – вартість основних фондів відповідно тих. що введені, тобто нові, й тих, що вибули, протягом аналізованого періоду, тис. грн.
Залежно від потрібного для свого здійснення обсягу капіталовкладень та їх спрямування названі вище мала, середня й повна реконструкція характеризуються таким чином.
Мала (або часткова)