і залучені (позичені);
самостійність підприємств у формуванні структури оборотних коштів;
самостійність вибору методів управління оборотними коштами;
формулювання якості управління оборотними коштами – досягнення максимального прибутку з кожної гривні авансованих оборотних коштів;
швидке реагування складу елементів і структури оборотних коштів на зміну зовнішніх і внутрішніх умов діяльності;
аналіз і контроль оборотності оборотних коштів як основного показника ефективності їхнього використання [23, 68].
Основними негативними чинниками, які впливали на стан та структуру оборотних коштів підприємств реального сектору на початку 2000-х років, на нашу думку, стали зростання конкуренції товаровиробників на основних ринках збуту їхньої продукції та консолідація посередників, які займалися збутовою діяльністю всередині країни. Останнє призвело до утворення міцних регіональних збутових мереж, особливо на ринку споживчих товарів. Такі посередницькі структури отримали можливість диктувати товаровиробникам умови взаємодії, що змушувало підприємства активно використовувати методи товарного кредитування та відстрочки платежу, тобто збільшувати обсяг коштів, які вкладені в дебіторську заборгованість. Тезу підтверджують додатки 6 та 7, які побудовано за реальними даними господарської діяльності в 2004 р. одного з великих підприємств харчової промисловості України. Використовуючи провідне становище на ринку, підприємство в середині та кінці 1990-х років самостійно визначало умови роботи з оптовими покупцями, використовуючи 100% передоплату за продукцію та перекладаючи всі витрати на організацію роздрібної торгівлі на посередників. Натомість з 2001 р. для підтримки необхідного рівня реалізації, підприємство змушене було перейти на умови збутових посередників, надаючи останнім відстрочку платежу та встановлюючи ліміти товарного кредитування.
Аналіз діаграм з додатків 6 та 7 дозволяє зробити декілька важливих висновків. На різних фазах розвитку сезонної хвилі реалізації підприємство вимушене будувати відносини з покупцями на різних умовах, що підтверджується як аналітичними даними підприємства, так і довжиною розриву між кривими обсягу реалізації продукції та вхідного грошового потоку від реалізації на діаграмі з додатку 7. У фазі піку сезонної хвилі підприємство, спираючись на високий рівень попиту на продукцію, може застосовувати більш жорсткі умови її оплати, і навпаки. Наслідком цього є аномально високий рівень ДЗ у фазі дна сезонної хвилі (листопад-березень, див. додаток 6), оскільки співвідношення між максимумом та мінімумом рівня ДЗ у 2004 р. склало 239%, у той час як між максимумом та мінімумом доходу від реалізації продукції за календарний місяць – 1198% (додаток 7). Іншим несприятливим чинником у діяльності підприємства є високий рівень простроченої ДЗ (43-73% ДЗ).
Узагальнюючи досліджене, можемо сформулювати такі складові організації оборотних коштів:
аналіз стану (структури та динаміки) авансованих оборотних коштів;
визначення джерела формування оборотних коштів, доступних підприємству, встановлення оптимального (найменш витратного) співвідношення між ними. В умовах ринкового методу господарювання процес вибору джерел фінансування оборотних коштів розробляє кожне підприємство самостійно;
нормування оборотних коштів, розробка економічно обґрунтованих нормативів на рівні підприємства для оборотних коштів, які авансуються в матеріальні оборотні активи;
управління коштами, що знаходяться в дебіторській заборгованості і грошових коштах, здійснюється в комплексі з нормуванням. Його доцільно проводити, використовуючи такі заходи:
дотримання фінансово-платіжної дисципліни;
обов'язкове створення резерву сумнівних боргів, своєчасне списання дебіторської заборгованості, яка не буде погашена;
спрямування грошових коштів, тимчасово вільних, у короткострокові фінансові інвестиції, утворення депозитів для отримання додаткового доходу;
управління запасами;
контроль за станом та ефективністю використання оборотних коштів.
На рівні держави сприяння покращенню стану оборотних коштів доцільно здійснити шляхом:
створення законодавчого механізму для подолання кризи неплатежів;
підтримки виробника, створення умов для розвитку виробництва, що приведе до збільшення частки оборотних коштів, які обслуговують сферу виробництва;
розробки типової методики нормування та системи нормативів міністерствами для різних галузей промисловості.
Запропоновані рекомендації повинні сприяти вдосконаленню організації оборотних коштів на підприємствах України в умовах ринкових перетворень.
Розділ 3. Ефективність використання та шляхи удосконалення елементної структури оборотних коштів підприємств різних галузей економіки
3.1. Основні проблеми ефективності управління оборотними активами
Відомо, що критерієм оцінки ефективності управління оборотними активами є фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій самій формі (грошовій чи товарній), тим, при інших рівних умовах, нижча ефективність їх використання, а при низькій оборотності виникає ризик неплатежів і зривів постачання сировини, матеріалів тощо. Зменшення кількості оборотів свідчить про зниження темпів розвитку підприємств, про погіршення його фінансового становища. Проте показник оборотності залишається важливим показником ефективності використання оборотних коштів. Визначаючи його як результат співвідношення добутку середньої вартості оборотних коштів за період на кількість днів у цьому періоді із собівартістю реалізованої продукції у конкретному періоді, можна отримати дані стосовно часу (кількості днів), протягом якого оборотні кошти здійснюють один оборот, і проаналізувати, впродовж якого часу оборотні кошти проходять всі стадії кругообігу на одному підприємстві. При дуже високій оборотності виникає ризик неплатежів і перебоїв у постачанні сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо. Ефективність використання оборотних коштів вимірюється також числом оборотів за допомогою коефіцієнта обертання оборотних коштів, який визначається як співвідношення показників собівартості реалізованої продукції та середньої вартості оборотних коштів за певний період [17, 21].
Якщо число оборотів, що здійснюють оборотні кошти, збільшується, або залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно, раціонально використовує грошові кошти. Зменшення числа оборотів за період, що розглядається, свідчить про зниження темпів розвитку підприємства і його складне фінансове становище.
Необхідно зазначити, що, незважаючи на нестабільні умови роботи, на обстежених підприємствах здійснюються заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів, визначення і коригування норм і нормативів оборотних коштів. Проте, як зазначають спеціалісти, що працюють на підприємствах, інструктивні матеріали, зокрема, "Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей", а також окремі положення щодо порядку визначення нормативу
