швидкого зростання обсягів оборотних активів підприємств як в абсолютному виразі, так і відносно до необоротних активів (табл. 2.1). Також привертає увагу комплекс зрушень у структурі оборотних активів промисловості, насамперед, зміна співвідношення між їхніми основними складовими), який має бути досліджено з метою визначення причин та наслідків таких процесів.
Таблиця 2.
Динаміка показників оборотних активів промислових підприємств України в рр. (на кінець року)*
Показник | 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995
Темп зростання оборотних активів, у % до попереднього року– | 250 | 3500 | 3872 | 704 | 364
Відношення суми оборотних активів до основних засобів (залишкова вартість), % | 26 | 63 | 144 | 238 | 146
Частка дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів, % | 19 | 19,7 | 38,3 | 37,5 | 43,6
* розраховано за даними Міністерства статистики України та Держкомстату України.
Не дивлячись на значимість проблеми, причини, які формували динаміку обсягів оборотних коштів промисловості та їхніх окремих складових, у вітчизняній науковій літературі 90-х років минулого століття практично не досліджувалися. Тому на сьогодні в Україні відсутні праці, присвячені аналізу цих тенденцій та розв'язанню комплексу породжених ними проблем, як це було зроблено свого часу в монографії А.М. Косого, хоча опубліковано низку статей, де порушуються проблеми чинників формування структури оборотних коштів промислових підприємств. Також цінними в контексті даної статті є монографія І. Б. Жиляєва та праці з дослідження причин розвитку бартеру і неплатежів у перехідних економіках країн колишнього СРСР, які опубліковані в російських виданнях Є. Сабуровим, А. Чернявським, А. Симановським, А. Яковлєвим, А. Варшавським, П. Карповим.
Згідно зі статистикою фінансів промисловості УРСР та України, основними складовими частинами оборотних активів підприємств є товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) та дебіторська заборгованість (ДЗ). Сумарна частка цих елементів стабільно перевищує 90% від усієї структури. Станом на кінець 1990 р. запаси ТМЦ складали 75% від оборотних активів промислових підприємств, ДЗ – 19%, грошові кошти – 5%, інші оборотні активи – близько 1%. Наведені цифри можуть бути базою (еталоном) для подальших порівнянь, оскільки економіка України в 1990 р. характеризувалася стабільністю економічних зв'язків між підприємствами промисловості, помірною інфляцією та загальною обов'язковістю централізованих нормативів щодо використання оборотних коштів. Згідно із законодавством, у плановій економіці обсяги та структура ТМЦ підлягали жорсткому нормуванню та контролю, а кошти в розрахунках між підприємствами хоч не нормувались, але передбачались лише в межах "нормальної" ("природної") заборгованості. Відносини товарного ("комерційного") кредитування через надання підприємствами відстрочки платежу за відвантажену продукцію були практично заборонені. Внаслідок цього частка ДЗ в оборотних коштах підприємств промисловості УРСР в 1960-1990 рр. коливалась у межах 15-20% [24].
З 1991 р. починає формуватися тенденція до зміни співвідношення між ДЗ та ТМЦ підприємств у бік зменшення частки ТМЦ та водночас зростання долі заборгованості. Результати факторного аналізу таких зрушень вказують, що зміни структури оборотних активів в основному були обумовлені випереджаючими темпами зростання (накопичення) ДЗ, внаслідок чого за підсумками 2002 р. ДЗ склала більше 67% суми оборотних активів промислових підприємств, а ТМЦ – близько 25% (див. додаток 2). Це актуалізувало дослідження причин, які впливали на зміну обсягів ДЗ підприємств промисловості, з метою виявлення основних чинників негативних тенденцій у структурі їхніх оборотних коштів в останнє десятиріччя минулого століття.
Вивчаючи динаміку структури оборотних активів промислових підприємств в Україні протягом 1991-2004 рр., можна виділити два різних періоди її розвитку.
2.1. Аналіз динаміки оборотних коштів галузей промисловості України у 90-х роках
Характерною особливістю першого періоду (1991-1998 рр.) стало стрімке зростання абсолютних та відносних показників обсягу ДЗ на фоні зниження показників реального випуску промисловості (показники діяльності підприємств за цей період представлені в додатку 3). Тобто вагома частина фінансових ресурсів промислових підприємств перемістилася зі сфери виробництва у сферу обігу, але при цьому не спостерігалось адекватного зростання показників реалізації підприємств, що свідчить про неефективне використання коштів.
Найбільш кризовими за цей період виявилися 1991-1994 рр., упродовж яких для економіки Україні були характерні такі риси:
надзвичайно високі темпи інфляції;
зниження курсу національної валюти;
розрив господарських зв'язків між підприємствами республік колишнього СРСР;
лібералізація умов господарювання;
стрімке скорочення попиту на ринку споживчих товарів вітчизняних підприємств та обсягів державних замовлень на фоні зростання імпорту товарів промисловості, особливо нелегального.
З точки зору функціонування оборотних коштів промислових підприємств, найбільш руйнівними з названих чинників виявилися висока інфляція та нестабільність валютного курсу національної грошової одиниці. Оскільки за таких умов товарно-матеріальні цінності, як правило, дооцінюються, в той час як грошові кошти та заборгованість втрачають свою вартість, можна говорити, що відбувався перерозподіл вартості між утримувачами грошей та товарів, між кредиторами та боржниками. На практиці замість національних грошей, що значною мірою втратили свої основні функції, почали активно використовуватися кошти в іноземній валюті (обіг якої був значно обмежений нормативно), бартерні розрахунки, заліки взаємних вимог. Через перебування більшої частини промислових підприємств на 100% у державній власності, для керівників цих підприємств були характерні неринкові методи управління та слабка мотивація до ефективної діяльності підприємства в нових умовах господарювання. Це посилювало тенденцію до знецінення, вимивання оборотних коштів та розвитку платіжної кризи в Україні [24].
На фоні стрімкого накопичення підприємствами дебіторської заборгованості та викликаного цим дефіциту фінансових ресурсів сталися значні зміни в складі джерел їх поповнення. Найбільш руйнівною з них стало стрімке зниження доступності кредитних коштів для промислових підприємств, оскільки банки, надаючи перевагу галузям із коротшим фінансовим циклом та