За умов подальшого розвитку платіжної кризи та бартерних розрахунків у цей період були відсутні передумови для оздоровлення структури оборотних коштів промисловості. Тому у фінансах реального сектора економіки збереглися закладені ще на початку 1990-х років тенденції до зростання номінальних та реальних обсягів ТМЦ і більш швидкого зростання відповідних показників ДЗ підприємств на фоні скорочення реальних обсягів виробництва (див. додаток 3).

Доцільно проаналізувати динаміку оборотних коштів у народному господарстві України за 1995-1999 рр., оскільки цей період визначається введенням та функціонуванням національної грошової одиниці – гривні. Відомості, наведені в додатку 3, свідчать про збільшення обсягів оборотних коштів у народному господарстві в цілому майже в 4 рази: з 68,5 млрд. грн. у 1995 р. до 252 млрд. грн. у 1999 р. Тенденція щодо збільшення обсягів оборотних коштів триває і поза межами даного періоду. Так, за станом на 1 жовтня 2000 р. оборотні кошти становлять більше, ніж 270 млрд. грн. [31].

Аналогічна тенденція спостерігається і в окремих галузях. З 1995 р. по 1999 р. оборотні кошти номінально зросли: у торгівлі та громадському харчуванні – у 8,2 раза, житлово-комунальному господарстві – у 5,58, матеріально-технічному постачанні – у 3,75, побутовому обслуговуванні – у 3,3, на транспорті – у 2,9, у будівництві – у 2,5, у промисловості – майже у 2,4, у сільському господарстві – у 1, 9 раза [36; 4].

Зростання обсягів оборотних коштів у номінальному вигляді при соціально-економічній кризі в країні значною мірою пояснюється зростаючими темпами інфляції, індекс якої у 1995-1998 рр. становив 184, 6%, а у порівнянні з 1994 р. – майже 520,0%. Тому для оцінки реальних показників оборотних коштів необхідно виходити перш за все із структурних характеристик динаміки оборотних коштів (додаток 8). Якщо у 1995 р. оборотні кошти у сфері виробництва становили 38%, а у сфері обігу – 62%, то у 1999 р. у виробництві функціонувало лише 22% оборотних коштів, а основна їх частина – 78% формувала сферу обігу.

Розглядаючи окремі структурні елементи оборотних коштів, наведені в додатку 8, можна зазначити, що у 1995 р. вони характеризувалися зокрема такими показниками: виробничі запаси – 22,1%; товари відвантажені, надані послуги – 17,0%, грошові кошти – 5,9%, дебітори – 28,3%; інші оборотні кошти – 4,6%, тоді як у 1999 р. – відповідно 9,8%, 2,3%, 2,2%, 67,1%, 3,6%. Змінилася за період, що досліджується, галузева структура оборотних коштів. Зокрема, якщо частка оборотних коштів промисловості у загальному їх обсязі у 1995 р. становила 51,7%, то у 1999 р. цей показник знизився до 41,9%. Тільки у 1999 р. в цілому по галузях економіки відбулося зниження частики товарно-матеріальних цінностей в структурі оборотних коштів на 3,2 відсоткових пункти, зокрема на транспорті – на 2,2, в промисловості – на 4,4, сільському господарстві – також на 4,4, науці та науковому обслуговуванні – на 5,5, у заготівлі – на 11,2. Така деформація структури обігових коштів за останні роки є прямим наслідком економічної кризи, коли з обігу вимиваються грошові кошти, "проїдаються" накопичені товарно-матеріальні цінності, а також збитковості фінансових результатів більшої половини діючих підприємств, зростання їх заборгованості як перед бюджетом, так і між підприємствами.

Перевірка, проведена у листопаді 1999 р. спеціалістами Харківського регіонального відділення Фонду державного майна України на 56 приватизованих підприємствах Харківської області, показала, що тільки 9 підприємств, тобто 16% із числа обстежених, не відчувають дефіциту оборотних коштів. За таких умов можна оцінювати реальну забезпеченість оборотними коштами підприємств лише на рівні 50-70%. Тому витрати оборотних коштів на одиницю промислової продукції протягом періоду, що аналізується, майже не змінилися, у той час як у сфері обігу їх розмір зріс майже у 2 рази. При цьому основою зростання витрат оборотних коштів є їх відволікання на дебіторську заборгованість [21, 30].

Ось чому на особливу увагу в системі складових елементів оборотних коштів заслуговує саме дебіторська заборгованість. Так, у порівнянні з 1995 р. обсяги дебіторської заборгованості між підприємствами України зросли майже у 10 разів і за станом на 1 квітня 2001 р. за даними статистики становили 183,8 млрд. грн., з яких третина – це заборгованість збиткових підприємств [30].

Аналіз структурних характеристик дебіторської заборгованості, свідчить, що на підприємствах державної форми власності питома вага її в загальній величині оборотних коштів значно нижча, ніж у народному господарстві. Так, зокрема, якщо у 1998 р. в цілому в Україні дебіторська заборгованість у загальній сумі оборотних активів становила 62,2% , то на підприємствах державної форми власності вона відповідно становила: на Київському автозаводі – 24,5%, у Київтрансгазі – 32,6%, на заводі "Карат" – 41,9%. Дещо меншою, але все ж вагомою, була частка дебіторської заборгованості і на підприємствах акціонерної форми власності. У 1998 р. вона відповідно становила: у ВАТ "Березань-продтовари" – 11,8%, у ВАТ взуттєва фабрика "Київ" – 23%, у ВАТ "Криворізький металургійний комбінат" – 33%, тобто майже третину загальної структури оборотних коштів. Слід зазначити, що зростання дебіторської заборгованості як за обсягом, так і за структурними показниками спостерігалося на підприємствах державної та акціонерної форм власності. Так, всього