Лише за один рік обсяги дебіторської заборгованості між підприємствами всіх форм власності зросли на 6,6 млрд. грн., що свідчить про невідпрацьованість до цього часу системи взаєморозрахунків підприємств і характеризує наявність платіжної кризи. Криза неплатежів в економіці України наглядно ілюструється стрімким процесом накопичення і кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання. Зокрема, за станом на 1 квітня 2001 р. кредиторська заборгованість досягла майже 230 млрд. грн., що перевищує номінальний ВВП за 2000 р. майже на 57 млрд. грн. Варто зазначити при цьому, що очікуваний ВВП на 2001 р. визначається лише сумою 210 млрд. грн., що менше за кредиторську заборгованість. Це свідчить про глибину платіжної кризи [30; 9].

Першопричиною ситуації з заборгованістю, що склалася в Україні, є те, що ще не спрацьовують ринкові механізми щодо стягнення боргів. Вирішення питання погашення боргів повинно регламентуватися відповідним законодавством, певні засади з якого вже створені в Україні. Так, у 1999 р. була прийнята нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з яким регламентуються порядок та умови визначення підприємства банкрутом [1]. З метою надання послуг у процесі провадження у справах про банкрутство відповідно до зазначеного закону та реалізації процедур банкрутства щодо неплатоспроможних підприємств та організацій, у тому числі державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка держави перевищує 25%, створене Агентство з питань банкрутства, яке з червня 2000 р. є державною госпрозрахунковою установою, що підпорядковується Міністерству економіки України [5]. Але результати практичної реалізації положень цього Закону не можна визнати дієвими, оскільки частка збиткових підприємств за станом на кінець 2000 р. досягала майже 52%. Найбільша частка збиткових підприємств припадає на такі галузі, як транспорт і зв'язок – 68%, постачання і збут – 66%, будівництво – 63%, промисловість – 58%.

Збиткові підприємства мають значну заборгованість як дебіторську, так і кредиторську. За нашими розрахунками, питома вага дебіторської заборгованості збиткових підприємств у загальній її величині становить більше 32%, у тому числі прострочена – понад 13%, а питома вага кредиторської заборгованості таких підприємств – майже 40%, у тому числі прострочена – 18,6%. Якщо коментувати стан заборгованості збиткових підприємств через абсолютні показники, то можна зазначити: загальна величина їх дебіторської заборгованості досягає 59,2 млрд. грн., а кредиторської – 91 млрд. грн., тобто остання більша у 1,5 раза.

Однією з основних причин зростання заборгованості, на думку спеціалістів, є безвідповідальність керівників підприємств за результати господарської діяльності, внаслідок чого зменшуються обсяги виробництва, знижується його рентабельність. Все це призводить до звуження власних оборотних коштів, спричиняє затримки виплат зарплати і стягнення податків. Порушення платіжної дисципліни в Україні стало звичайним явищем: керівники-неплатники не притягуються до відповідальності, а до підприємств-боржників не застосовується процедура банкрутства. Зменшення взаємної заборгованості без ефективно діючого механізму банкрутства, розв'язання проблеми неплатежів є неможливим. Важливим кроком у цьому напрямі слід вважати скасування у 2001 р. картотеки 2.

2.2. Аналіз динаміки оборотних коштів галузей промисловості України періоду подолання кризи

Наступний період розвитку тенденцій рівня та складу оборотних активів промислових підприємств можна виділити в межах 1999-2004 рр., для якого було характерним відносне зниження темпів зростання оборотних активів та дебіторської заборгованості на тлі зростання реальних показників випуску та реалізації підприємств (див. додаток 4).

Наведені в додатку 4 дані свідчать про існування кількох важливих тенденцій у розвитку фінансів промислових підприємств за цей період. Найважливішою з них є зростання показника доходу від реалізації продукції в реальних цінах, що відображається позитивною різницею між індексом показника в поточних цінах та індексом цін. Також намітилася тенденція до зниження темпів зростання дебіторської заборгованості, що в 2003-2004 рр., вперше з початку 1990-х років, призвело до зниження її частки в структурі оборотних активів підприємств. При цьому, оскільки темпи зростання оборотних активів були нижчими за темпи зростання показника доходу від реалізації, можна констатувати зростання ефективності використання оборотних коштів у промисловості. Спостерігалась важлива тенденція до зростання чистих оборотних активів. Такі зміни в розвитку показників оборотних активів свідчать, що перебіг процесів формування та використання оборотних коштів у цей період визначали, в цілому, інші чинники.

Нині в промисловості України зосереджено більше третини вартості оборотних коштів (додаток 5).

Як свідчать наведені у додатку 5 дані, протягом 2000-2002 рр. сума оборотних коштів підприємств України зростала в 2001 р. відносно 2000 р. на 57904,1 млн. грн. або 18%, а в 2002 р. – ще на 52454,5 млн. грн., або 13,8%. Сума оборотних коштів промисловості у 2001 р. зменшилася відносно 2000 р. на 10725,9 млн. грн. або 6,7%. Однак у 2002 р. спостерігається зростання оборотних коштів на 16496,6 млн. грн., що становить 11 %. Питома вага оборотних коштів промисловості у загальній їхній сумі в Україні у 2000 р. становила 49,9%, а у 2001 р. спостерігається її зниження на 10,4%, що пов'язано зі зменшенням суми оборотних коштів промисловості. В 2002 р. цей показник зменшився несуттєво (на 1%), причиною чого є швидше зростання всіх оборотних коштів порівняно з оборотними коштами промисловості [23, 65].

Важливим показником стану оборотних коштів є відношення їхнього обсягу в промисловості до обсягу виробленої продукції, про що