Ринок капіталів і позичковий відсоток

курсова робота з економіки підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Засоби виробництва, певні матеріальні блага не на всіх етапах людської цивілізації були знаряддям експлуатації. Такої ролі вони не виконували насамперед у первіснообщинному ладі, оскільки були спільною власністю. Не могли вони бути засобом експлуатації і в часи рабовласницького ладу, бо раб сам належав до знарядь праці, не був вільним і не міг продавати свою робочу силу. Здебільшого це характерно і для феодалізму. Щоправда, земля в руках феодала частково слугувала засобом експлуатації, оскільки він віддавав певну, як правило, незначну частину її селянинові і той змушений був за це половину або більшу частину робочих днів тижня працювати на полі феодала-власника. Земля, знаряддя праці виконували таку роль частково ще й тому, що селянин-кріпак не був юридичне вільним. Отже, капітал як виробниче відношення не був панівною суспільною формою в умовах феодалізму. Але в цей період розвивається лихварський капітал, коли гроші в руках лихваря є знаряддям привласнення частини праці дрібного товаровиробника (ремісників, селян). Певного розвитку набуває й торговельний капітал.

Панівним виробничим відношенням, яке пронизує весь суспільний спосіб виробництва, капітал стає в умовах капіталізму. Переважна маса безпосередніх виробників позбавлена засобів виробництва, юридичне вільна і продає свою робочу силу власникам цих засобів – капіталістам. Ті ж оплачують лише частину витрачених найманими робітниками у процесі праці фізичних і розумових сил у формі заробітної плати.

Засоби виробництва (в т.ч. земля) були знаряддям експлуатації і в умовах так званого соціалізму. Хоч формально у республіках колишнього СРСР і була проголошена суспільна власність на засоби виробництва, але вони фактично були монопольне узурповані бюрократичною верхівкою партійного та державного апарату. Внаслідок цього будувався не гуманний, або демократичний, соціалізм, який би ґрунтувався на економічній свободі індивідів і трудових колективів, а державно-бюрократичний соціалізм. Ступінь експлуатації в цих республіках був вищий, ніж у розвинутих країнах Заходу.

Загальне поняття "капітал" конкретизується у багатьох формах капіталу: продуктивному, торговельному, грошовому, індивідуальному, акціонерному, основному, оборотному, міжнародному та ін. Тому капітал розгортається в систему капіталістичних виробничих відносин.

Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування й інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності фірми. Без їх наявності навряд чи могло що-небудь здійснитися. Природно, для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, але й оборотні кошти, що є перш за все грошовими коштами, які використовуються підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу. Раціональне і економне використання як основних, так і оборотних фондів є першочерговою задачею підприємства. Тому необхідно розглянути склад, структуру і взаємовідношення основних і оборотних виробничих фондів.

Отже, дослідження сутності і структури капіталу зумовлено важливістю цієї проблеми в економічному розвитку суспільства.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади економіки.

Предмет дослідження – ринок капіталів і позичковий відсоток.

Метою курсової роботи є дослідження ринку капіталів і позичкового відсотку.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Сутність капіталу як економічної категорії

1.1. Класики політичної економії та сучасні західні економісти про капітал

Первісне значення слова "капітал" (від лат. саріtalis) – головний. Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали позначати головне майно, головну суму.

Першу спробу дати науковий аналіз капіталу зробив Аристотель. Він увів поняття "хремастика" (хрема – майно, володіння). Під хремастикою Аристотель розумів мистецтво забезпечення достатку, або діяльність, спрямовану на накопичення багатства, на отримання прибутку, на вкладення і накопичення капіталу. Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний та грошовий (лихварський) капітал, то мета торговельної діяльності – безмежне накопичення багатства, постійне збільшення капіталу [13, 206].

Класики буржуазної політичної економії А.Сміт та Д.Рікардо ототожнювали капітал з накопиченою працею, запасом (машин, інструментів, сировини, одягу, їжі, грошей, тощо). Щоправда, А.Сміт до капіталу відносив лише ту частину запасів, що призначена для дальшого виробництва і приносить дохід. А.Сміт та Д.Рікардо зробили крок назад порівняно з Аристотелем, з'ясовуючи сутність капіталу [13, 206].

Переважна більшість сучасних західних науковців так само тлумачить сутність цього поняття. Різниця між класиками зарубіжної політекономії та сучасними західними економістами полягає, по-перше, в тому, що останні значно розширили межі запасів, види накопиченої праці, розкриваючи сутність капіталу, включивши сюди дороги, мости, комп’ютери, споруди тощо. По-друге, сучасні західні економісти отримання доходу пов'язують не лише з названими речовими факторами виробництва, а й з особистим, людським фактором виробництва. Речові фактори отримали назву фізичного капіталу, а людський – людського капіталу. Останній включає набуті знання, звички, енергію людей, а інвестиціями в людський капітал називають витрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримання здоров'я, на виховання дітей тощо. Прихильники теорії "людського капіталу" вважають, що до нього належить особиста чесність у ділових контактах. По-третє, деякі західні науковці навіть ототожнюють капітал з грошима, з фінансовими ресурсами. По-четверте, вони ототожнюють капітал з часом, який при цьому розглядається як окремий фактор виробництва, що створює дохід.

Позитивним у наведених поглядах при з'ясуванні сутності капіталу є те, що ці учені всебічно розкривають матеріально-речовий зміст категорії, пов'язують капітал з різними факторами виробництва, з процесом отримання доходу. У цьому вони впритул наблизилися до розуміння сутності капіталу К.Марксом та Ф.Енгельсом. Маркс, зокрема, розглядаючи матеріально-речову структуру