Необхідно зазначити, що значна частина товарообігу обслуговується через заліки та бартер, і таким чином послаблюється роль грошей в управлінні економічними процесами. Слід зауважити також, що лише за допомогою грошово-кредитної політики, її методів та інструментів неможливо воднораз виправити ситуацію і забезпечити економічне зростання держави та добробут населення.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що для ефективної грошово-кредитної політики на перспективу необхідно здійснити такі заходи.

1. У сфері грошово-кредитних відносин заборонити розрахунки через заліки та бартерні операції.

2. Відновити функціонування в нормальному режимі фондового ринку державних цінних паперів, особливо короткотермінових, що дасть можливість ефективно використовувати вже наявну в обігу грошову масу.

3. Створити умови для розширення фондового ринку за рахунок залучення до нього корпоративних цінних паперів, чому сприятиме створення Національного депозитарію.

4. Національному банку необхідно брати участь у роботі фондового ринку лише через операції на відкритому ринку, регулюючи таким чином обсяги грошової маси та вартість національних грошей.

5. Оформити всі зобов'язання уряду перед Національним банком за кредитами та цінними паперами на конкретні строки погашення. Це дасть можливість розширити грошово-кредитний ринок, який підлягає регулюванню.

6. Уряду необхідно розрахуватися з комерційними банками за кредити, які було видано під урядові гарантії в 1995-1998 рр. на загальну суму 1,8 млрд. грн. Це дасть можливість відновити кредитні ресурси комерційних банків і започаткувати цивілізовані відносини за урядовими запозиченнями.

7. Припинити всілякий розгляд питань на законодавчому та виконавчому рівнях про використання кредитних ресурсів Національного банку України для підтримки тієї чи іншої галузі. Полеміка з цих питань, що виникає періодично, негативно впливає на розвиток грошово-кредитного ринку, сприяє посиленню інфляційних очікувань.

8. Національному банку необхідно проводити грошово-кредитну політику методами та інструментами, що відповідають соціально-економічній ситуації, до того часу, доки це не буде загрожувати стабільності національної валюти [21].

Виконання цих пропозицій і рекомендацій дасть можливість створити реальну економічну платформу для подальшого вдосконалення грошово-кредитної політики та проведення економічних реформ.

Висновки

Отже, капітал, як будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії. За такого підходу капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення.

Багатоаспектність категорії "капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування.

В економічній науці розуміння категорії вартості значною мірою формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності.

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повинна детермінувати два фактори – витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відповідно до закону вартості, припускає еквівалентність обох факторів.

Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. Однак основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, у якій суттєво зросла роль держави стосовно регулювання ринкових процесів. Саме у доповненні та взаємодії ринок і держава створюють оптимальний господарський механізм регулювання сучасної змішаної ринкової економіки.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 р. передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, на яких базуватиметься діяльність Національного банку України з регулювання грошового обігу та кредитування економіки, спрямованих на забезпечення стабільності національної валюти, підвищення ефективності функціонування банківської системи, створення монетарних передумов для економічного зростання, підвищення рівня зайнятості населення.

При проведенні грошово-кредитної політики у 2006 р. передбачається зберегти основні принципи й механізми її здійснення, закладені в попередні роки, та спрямувати їх на закріплення досягнутих результатів стабілізації внутрішніх цін і забезпечення необхідного рівня стабільності грошово-кредитного ринку та банківської системи в цілому.

В Основних засадах грошово-кредитної політики на 2006 р. передбачено, що Національний банк України буде здійснювати монетарну політику шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які сприятимуть утриманню досягнутої економічної та фінансової стабільності, підвищенню рівня соціального розвитку і не провокуватимуть через розкручення інфляційної спіралі падіння реального рівня життя.

Основні завдання грошово-кредитної політики у 2006 р. спрямовані на забезпечення більш надійної стабільності грошової одиниці, подальше зниження рівня інфляції, поліпшення структури грошової маси, розширення сфери застосування безготівкової форми розрахунків, зростання обсягів валютних резервів Національного банку України, забезпечення економічно обґрунтованого рівня обмінного курсу гривні, підвищення ефективності грошово-кредитної політики.

Література