У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

З огляду на те, що нагромадження, вдосконалення та всебічний розвиток людського багатства набувають першо-вартості у контексті наявних джерел сучасного економічного зростання, стає зрозумілою важливість цього підходу до аналізу капіталу як економічної категорії [8, 254-258].

Не відкидаючи жодного з трактувань капіталу, накопичених науковою думкою за всю історію розвитку економічної теорії, слід наголосити на необхідності аналізу сутності капіталу в контексті соціально-економічних та історичних умов його саморозвитку.

Капітал – самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів [8, 254-258].

Багатоаспектність категорії "капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування (рис. 1.1). У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами.

Рис. 1.. Багатоаспектність аналізу конкретних форм існування капіталу

[8, 254-258]

За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітал, або капітал сфери виробництва, та капітал сфери обігу).

За напрямами інвестування (речовий, людський капітал).

За масштабами функціонування (національний, міжнародний капітал).

За роллю у створенні додаткової вартості (постійний, змінний капітал).

Постійний капітал – частина авансового промислового капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

Змінний капітал – частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

Додаткова вартість – вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих робітників.

За джерелами формування (власний та залучений капітал).

Власний капітал – капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

За способом обороту та перенесення вартості на готову продукцію (основний та оборотний капітал) [8, 254-258].

За значенням у створенні та перерозподілі доходу (реальний та фіктивний капітал).

Реальний капітал обслуговує насамперед рух промислового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал (від лат. fictio – вигадка) не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюється у цінні папери (акції, облігації) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктивний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

За формами функціонування (індивідуальний, колективний, суспільний).

Отже, капітал, як будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії. За такого підходу капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення.

Розділ 2. Вартість як ціна капіталу

2.1. Альтернативні теорії вартості

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиції, трудової вартості, граничної корисності та інші (рис. 2.1).

Рис. 2.. Основні теорії вартості [8, 130]

В економічній науці розуміння категорії вартості значною мірою формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності.

Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільне необхідної праці; теорії граничної корисності – за ступенем корисності речі для споживача.

Прихильники цієї теорії виходять із тези, що вартість (цінність) речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі для особи, яка її оцінює, – споживача.

Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

У міру задоволення потреб у тому чи іншому предметі корисність цього предмета для особи зменшується, вона його менше цінує і купуватиме його за умови зниження ціни на нього.

Отже, чим більшу кількість блага споживає людина, тим меншу цінність має для неї кожна додаткова одиниця цього блага.

З усього цього робиться висновок: ціна блага для споживача визначається не загальною, а граничною його корисністю, тобто корисністю "останнього" екземпляра цього блага, що задовольняє найменшу значущу потребу.

Якщо зіставити теорію трудової вартості з теорією граничної корисності, то вони нібито заперечують одна одну: перша визначає вартість товару лише затратами праці, друга – лише за його корисністю для споживача. Це надавало обом теоріям (у тому вигляді, як вони були сформульовані засновниками) однобічного характеру, і вони, таким чином, не враховували реалій економіки.

Однак об'єктивний аналіз дає підстави для висновку, що вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чинників – витрат праці і його корисності. Вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну. Оскільки на створення товару потрібні матеріальні й трудові витрати, то вартість, закладена в ньому, є категорією виробництва. Але через те що на ринку вартість не тільки виявляє себе, а саме тут остаточно визначається її величина відповідно до ступеня корисності товару і попиту на нього, вона є також категорією обміну. Ринкова вартість (ціна), за якою реалізуються товари, ніби синтезує виробничі й ринкові системовизначальні фактори, за допомогою яких вона формується.

Тому вже на рубежі XIX і XX ст. деякими економістами (M.I. Туган-Барановським, А. Маршаллом та іншими) були зроблені спроби синтезувати обидві ці теорії й показати, що вони не поглинають і не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими. І сьогодні пошук шляхів синтезу цих теорій є одним із пріоритетних наукових напрямів подальшого розвитку теорії вартості.

2.2.


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12