Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повинна детермінувати два фактори – витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відповідно до закону вартості, припускає еквівалентність обох факторів.

Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 2.2):

Рис. 2.. Функції закону вартості [8, 132]

Регулююча роль закону вартості виявляється в тому, що через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, збалансованість між сферами суспільного виробництва. Відхилення цін від вартості економічно сигналізує товаровиробнику про зміну кон'юнктури ринку, а відповідно орієнтує виробництво, яких товарів недостатньо, а яких – надмірно. Якщо того або іншого товару виробляється недостатньо, то попит на нього перебільшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, де прибутки нижчі, отже, виробництво цього товару зростає.

Навпаки, коли виробництво товару перевищує попит на нього, то ціна, а разом з нею і прибутки, знижуються. Внаслідок цього виробничі ресурси переливаються в ті галузі, де прибутки вищі.

Таким чином, закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно доцільне виробництво від недоцільного, і саме тим регулює пропорції суспільного виробництва.

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства. Таким чином, закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі – не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. Однак основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, у якій суттєво зросла роль держави стосовно регулювання ринкових процесів. Саме у доповненні та взаємодії ринок і держава створюють оптимальний господарський механізм регулювання сучасної змішаної ринкової економіки.

Розділ 3. Грошово-кредитна політика України

3.1. Особливості грошово-кредитної політики в Україні

Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 р. передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, на яких базуватиметься діяльність Національного банку України з регулювання грошового обігу та кредитування економіки, спрямованих на забезпечення стабільності національної валюти, підвищення ефективності функціонування банківської системи, створення монетарних передумов для економічного зростання, підвищення рівня зайнятості населення.

При проведенні грошово-кредитної політики у 2006 р. передбачається зберегти основні принципи й механізми її здійснення, закладені в попередні роки, та спрямувати їх на закріплення досягнутих результатів стабілізації внутрішніх цін і забезпечення необхідного рівня стабільності грошово-кредитного ринку та банківської системи в цілому [21].

Основні засади грошово-кредитної політики узгоджуються з прогнозом економічного та соціального розвитку України, розробленим Кабінетом Міністрів України, і орієнтуються на прогнозні макроекономічні показники, використані ним при розробленні Державного бюджету на 2006 р.

Розроблена монетарна програма передбачає збільшення монетарної бази – первинної кредитної емісії Національного банку України – через різні канали (валютний, фондовий ринки, рефінансування комерційних банків) до 15- 17 %. У 2006 р. Національний банк України планує розподілити обсяг передбаченої кредитної емісії таким чином:

Відповідно до зазначених вище засад (за прогнозом) мають збільшитися обсяги кредитування банківською системою суб'єктів господарювання різних форм власності до 10 %, що сприятиме підтримці програм з відновлення виробництва та стимулювання економічної активності без підвищення рівня ризику для стабільності гривні та провокування зростання темпів інфляції.

В Основних засадах грошово-кредитної політики на 2006 р. передбачено, що Національний банк України буде здійснювати монетарну політику шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які сприятимуть утриманню досягнутої економічної та фінансової стабільності, підвищенню рівня соціального розвитку і не провокуватимуть через розкручення інфляційної спіралі падіння реального рівня життя, а саме: