найбільш пріоритетних завдань.
Національний банк проводитиме роботу з активізації ринку державних облігацій, що дасть змогу уряду вдаватися до використання неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету або тимчасових касових розривів при виконанні бюджету. Ринок державних цінних паперів використовуватиметься і як ефективний інструмент регулювання грошово-кредитного ринку.
Забезпечення стабільності національної валюти можливе лише за умови стабільного функціонування банківської системи. Для досягнення стабільності банківської системи необхідне здійснення додаткових заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності та надійності банківської системи (підвищення рівня капіталізації банків, ефективне використання системи раннього реагування на проблеми в діяльності банків на початкових стадіях виникнення їх, що має зменшити ризик банківської системи, забезпечити виконання стратегії роботи з проблемними комерційними банками і т. ін.
Основними монетарними інструментами регулювання грошово-кредитного ринку, які Національний банк України може використовувати в 2006 р. при управлінні грошово-кредитним ринком, мають бути:
нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою (норма, період та порядок резервування можуть змінюватися за рішенням Правління Національного банку України залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку);
облікова ставка Національного банку України (рівень облікової ставки має бути позитивним щодо рівня інфляції і може змінюватися залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку);
депозитні сертифікати Національного банку України (залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку і тенденцій його розвитку Національний банк України може розміщувати серед комерційних банків депозитні сертифікати);
операції на валютному ринку;
операції на відкритому ринку;
рефінансування комерційних банків планується здійснювати через операції прямого та зворотного репо з комерційними банками;
ломбардне кредитування [21].
Прогнозні монетарні параметри в ході реалізації грошово-кредитної політики у 2006 році можуть змінюватись як у бік збільшення, так і в бік зменшення, залежно від економічних процесів, що відбуватимуться в державі, та стану грошово-кредитного ринку.
Якщо порівняти проект Основних засад грошово-кредитної політики на 2006 р. з Основними напрямками грошово-кредитної політики на 1993 р., то можна зробити висновок, що Національний банк України за рівнем використання інструментів регулювання грошово-кредитного ринку сьогодні перебуває на рівні центральних банків високо розвинутих в економічному відношенні країн світу. Інша справа, що не завжди в силу об'єктивних та суб'єктивних причин можливо ефективно використати відповідні монетарні інструменти регулювання.
Однак шлях до розробки виваженої та науково обґрунтованої схеми реалізації грошово-кредитної політики був непростим. Політика Президента, уряду та Національного банку України, яка проводилась у 1995 р. і першій половині 1996 р., забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:
суттєво уповільнилася інфляція;
зміцнився курс національної валюти;
уповільнилися темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;
зросла активність домогосподарств як суб'єктів економіки;
зросли доходи та заощадження населення;
поліпшилися результати зовнішньоекономічної діяльності [21].
Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і набуло стабільного характеру. У червні й липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1 %, у серпні – 105,7%, у січні – 109,4 %. Деяке зростання інфляції в серпні було наслідком подальшої лібералізації цін на платні послуги. Ціни на продовольчі товари за серпень знизилися на 1,7 %, а на непродовольчі зросли лише на 0,8 %. Індекс оптових цін за січень – серпень становив 113,6 %, що було значно нижче за середній індекс цін споживчого ринку (132,2 %) і свідчило про зниження тиску інфляції на рівень споживчих цін.
З березня 1996 р. курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют коливався в дуже вузьких межах і був відносно стабільним. Протягом значного періоду він утримувався на рівні 176 тис. крб. за 1 долар США, що разом з уповільненням темпів інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в країні, створюючи необхідні умови для проведення грошової реформи.
Було суттєво призупинено спад виробництва порівняно з попереднім роком (із 14,1 % за січень-серпень 1995 р. до 3,7 % за відповідний період 1996 р.). Падіння обсягів валового внутрішнього продукту за згаданий період уповільнилося з 12,4 до 9,5 %. Грошові доходи населення в липні 1996 р. порівняно з червнем зросли на 26 % .
Незважаючи на ревальвацію українського карбованця протягом першого півріччя 1996 р., експорт товарів та послуг порівняно з відповідним періодом 1995 р. зріс на 30,6 %, що за нижчих темпів зростання імпорту (27,3 %) забезпечило зниження на 2,3 % від'ємного сальдо поточного рахунка платіжного балансу України і стало передумовою подальшого розвитку зовнішнього сектору економіки [21].
Поліпшення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні було досягнуто завдяки послідовному та активному застосуванню ринкових механізмів, зокрема: запровадженню неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності та валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та відсоткових ставок за депозитами й кредитами комерційних банків.
У цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи 1996 р. різко відрізнялася від ситуації в таких країнах, як Естонія, Молдова, Німеччина (1948 р.), у яких була висока інфляція і навіть гіперінфляція, а була близька до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині. Тому характер реформи і методи її проведення відрізняються від грошових реформ у першій групі країн і збігаються з реформами, які проводилися другою групою країн. Це цілком природно і витікає з наявних умов, характеру та динаміки економічних перетворень в Україні.
Таким чином, аналіз економічної ситуації напередодні грошової реформи 1996 р. свідчить, що в Україні було створено належні умови для запровадження гривні.
Головними завданнями проведення грошової реформи були:
заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця – на повноцінну національну грошову одиницю – гривню;
зміна масштабу цін;
створення стабільної грошової системи і перетворення грошей у
