рівня), особливо в 1992-1995 рр. та 1998-2006 рр. У міжнародній практиці такий підхід, коли поєднуються ринкові та адміністративні методи, називають селективним.
У науковій і періодичній літературі Національний банк України часто звинувачують у проведенні жорсткої монетарної політики або, навпаки, у відсутності в Україні монетарної політики взагалі. Однак автори таких звинувачень не враховують тих змін макроекономічних показників, що сформувалися внаслідок послідовного впровадження Національним банком України механізмів регулювання грошової маси в обігу, підтримки її обсягу на рівні, який би не провокував розкручування інфляційної спіралі та не створював додаткового тиску на валютний сегмент ринку. Робити висновок про жорсткість монетарної політики Національного банку України неможливо, орієнтуючись лише на показники зростання первинної емісії та напрямків її використання.
Пристосовуючись до діючих умов економічної та фіскальної політики. Національний банк України в ході реалізації грошово-кредитної політики шляхом використання наявних інструментів регулювання забезпечує, незважаючи на явне зростання монетарної бази та грошової маси, утримання макроекономічних показників, які дають тенденції для позитивного розвитку економічних процесів. Це наочно видно з аналізу даних, що характеризують взаємозв'язок макроекономічних та монетарних показників (табл. 3.2).
Таблиця 3.
Динаміка монетарних та макроекономічних показників в Україні в 1992-2006 рр. (на початок періоду), % [21]
Показник | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2005 | 2006
Реальний ВВП | 91,3 | 90,1 | 85,8 | 77,1 | 87,8 | 90,0 | 97,0 | 98,1 | 99,6 | 105,9 | 109,1
Реальна заробіт--на плата (до по-пе-реднього року) | 100 | 61,3 | 48,5 | 85,4 | 128,1 | 86,2 | 97,6 | 87,1 | 103,4 | 103,6 | 120,4
Індекс інфляції | 390,0 | 2100,5 | 10255,1 | 500,7 | 281,7 | 139,7 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8 | 106,1
Грошова маса (до поперед-ньо-го року) | 179,4 | 1048,2 | 1928,0 | 667,2 | 215,5 | 135,1 | 133,9 | 125,2 | 140,5 | 145,0 | 142,0
Аналіз наведених даних свідчить, що станом на 1 січня 2006 р. порівняно з 2005 р. реальний ВВП збільшився на 9,1 %, заробітна плата підвищилася на 20,4інфляція становила 6,1 %, тоді як грошова маса зросла аж на 42,0 %.
Не можна також погодитися й зі звинуваченнями Національного банку в тому, що в Україні грошово-кредитної політики взагалі немає. Саме завдяки застосуванню Національним банком України заходів монетарного регулювання вдалося уникнути кризових явищ внаслідок економічної та фінансової кризи в Азії в 1997 р. та в Росії в 1998 р. Головними інструментами монетарного регулювання, що використовувалися в цей час, були:
підвищення норми обов'язкових резервів з 15 до 16,5 % від суми залучених коштів;
введення щоденного контролю за формуванням комерційними банками обов'язкових резервів;
вилучення із джерел покриття обов'язкових резервів готівкових залишків каси в національній валюті та залишкової суми обсягів облігацій внутрішньої державної позики;
залучення Національним банком України надлишкової ліквідності банків на свої депозитні рахунки, а також те, що комерційним банкам було рекомендовано обмежити обсяг активних операцій [21].
Практичне використання зазначених інструментів монетарного регулювання довело їхню життєздатність і засвідчило, що їх можна ефективно використовувати не лише в поточній роботі з управління грошово-кредитним ринком, а й при запобіганні кризовим явищам.
3.2. Напрямки покращення стану грошово-кредитного регулювання в Україні
У перші роки (1991-1994 рр.) в зв'язку з постійним адміністративним втручанням органів законодавчої та виконавчої влади в процес регулювання грошово-кредитних відносин монетарної політики практично не було, а окремі заходи управління грошовим ринком не могли зупинити різке зростання цін, скорочення виробництва, зростання безробіття та інші негативні наслідки, властиві економіці України в цей період.
Управління грошово-кредитним ринком розглядалося як механізм, за допомогою якого можна отримати найбільше коштів від Національного банку і залагодити проблеми тієї чи іншої галузі господарства або окремого підприємства. При цьому не враховувалась властивість грошей як товару множити собі подібний товар, а також те, що кошти, спрямовані в одну галузь, протягом короткого періоду осідають в інших, найчастіше приватних структурах, а потім шляхом здійснення валютних операцій перекачуються за межі України.
Відсутність протягом цих років реальних структурних реформ, проведення фіскальної політики, зорієнтованої здебільшого у витратному напрямку, без урахування реальних надходжень та джерел для забезпечення цих витрат покладали на Національний банк велике навантаження – забезпечувати відповідну стабільність як на грошово-кредитному ринку, так і національної грошової одиниці.
З метою регулювання грошово-кредитного ринку цивілізованими засобами Національний банк України поступово крок за кроком виступав ініціатором розбудови економіки України на ринкових засадах, застосовуючи в практичній діяльності інструменти регулювання грошово-кредитного ринку, які використовують в світовій банківській практиці.
Багато зусиль було витрачено на роз'яснення того, що гроші, які випускає в обіг Національний банк, мають бути стабільними для всіх суб'єктів ринку. Випуск в обіг платіжних засобів (безготівкова емісія) під конкретні товарно-матеріальні цінності (зерно, вугілля, обладнання та устаткування) не можна розглядати як товарну емісію. Така емісія має покриватися виробництвом відповідного товару. Для грошово-кредитного ринку важливе значення має збалансування грошових потоків із товарними в цілому, а не для конкретних товаровиробників. Це вже компетенція комерційних банків, які надають кредити конкретним позичальникам під наявне забезпечення повернення кредиту.
Практика засвідчила, що надані Національним банком України в 1992-1996 рр. кредити як окремим комерційним банкам, так і уряду для забезпечення кредитування окремих галузей господарства та на покриття дефіциту державного бюджету використано неефективно і їх навряд чи буде повернено найближчим
