Конкуренція змушує підприємства найбільш повно сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва та праці.

На скільки конкурентно здатні малі підприємства? На думку багатьох закордонних економістів, основаної на практичному досвіді, малі підприємства мають багато позитивних якостей, яких не мають крупні компанії.

Малі фірми діють по принципу орієнтації на потреби. Їм необхідно пропонувати ринку щось нове, реально діюче. Треба відмітити, що більшість нових товарів породжується на мілких фірмах.

Малі фірми здатні мислити перспективно. У них відносно не високі витрати виробництва на початковому етапі інноваційного процесу, оскільки, як правило, довжина цього етапу може подіяти на освоєння та випуск нової продукції. При невдачі у одній сфері діяльності вони можуть швидко переключитись на іншу, більш ефективну. Крім того, малі фірми, як правило, працюють над декількома ідеями одночасно, тобто здійснюють множинний конкурентний підхід.

Малі фірми вміють працювати з вкладниками капіталу у ризиковані підприємства. Тут вкладник знає, що один успіх може окупити одразу багато невдач, а на крупній фірмі одна невдача може серйозно підірвати усе її благополуччя.

Таким чином, переваги малих фірм підтверджуються: вони можуть успішно вести конкурентну боротьбу.

2.3. Підприємницька діяльність підприємства.

В умовах ринкової економіки будь-яке підприємство, яке займається виробничою або іншою діяльністю, є по суті підприємцем.

Підприємцями ми називаємо господарських суб’єктів, функцією яких є реалізація нововведень, здійснення нових комбінацій. Щільно до поняття “підприємець” примикає і поняття “підприємництво”. Під підприємництвом розуміється діяльність, яка здійснюється приватними особами, підприємствами або організаціями по виробництву, наданню послуг або придбанню та продажу товарів у обмін на інші товари або гроші до взаємної вигоди зацікавлених осіб або підприємства.

Суб’єктами підприємництва можуть бути як окремі приватні особи, так і об’єднання партнерів. Приватні особи виступають у якості суб’єктів підприємництва, як правило, шляхом організації особистого або сімейного підприємства. Такі підприємці можуть обмежуватись витратами особистої праці або використання найманої праці.

Об’єднання партнерів як суб’єкти підприємництва можуть виступати у формі різноманітних господарчих асоціацій: орендних колективів, акціонерних товариств відкритого та закритого типів, різних товариств та ін.

Господарська асоціація – це договірне об’єднання підприємств, створене в цілях координації виробничо-господарської діяльності для рішення певних задач. Її учасники об’єднують лише частину своїх фінансових і матеріальних ресурсів. Вони можуть входити і в інші господарські об’єднання підприємств без узгодження з іншими членами асоціації. Ця форма об’єднання підприємств менш жорстка, ніж концерн.

До найважливіших рис підприємництва, на мій погляд, слід віднести:

самостійність та незалежність господарюючих суб’єктів;

економічну зацікавленість;

господарський ризик та відповідальність.

Ці найважливіші признаки підприємництва взаємопов’язані та діють одночасно.

2.4. Умови, необхідні для підприємницької діяльності підприємства.

Для формування підприємництва наобхідні такі умови: економічні, соціальні, правові та ін.

Економічні умови – це у першу чергу пропозиції товарів та попит на них; види товарів, які можуть придбати покупці; обсяги грошових коштів, які вони можуть витратити на ці покупки; надлишок або нестача робочих місць, робочої сили, які впливають на рівень заробітної плати робітників, тобто можливість придбання товарів.

На економічний стан суттєво впливають наявність та доступність грошових ресурсів, рівень доходів та інвестований капітал, а також позичкових коштів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій я які готові надати їм кредитні установ.

Усім цим займається багато різноманітних організацій, які складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть встановлювати ділові взаємовідносини та вести комерційні операції. Це банки – надання фінансових послуг; постачальники; продавці – надання послуг по доведенню товарів до споживачів; спеціалізовані фірми та установи – надання професійних юридичних, бухгалтерських, посередницьких послуг; учбових установ; засоби зв’язку та передачі інформації.

До економічних примикають соціальні умови формування підприємництва. Перед усім це намагання покупців придбати товари, які відповідають певним смаком та моді. Важливу роль у формуванні підприємництва грає підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів підприємців.

Будь-яка підприємницька діяльність функціонує у рамках відповідного правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов. Це у першу чергу наявність законів, які регулюють підприємницьку діяльність, утворюючих добрі умови для її розвитку: спрощена та прискорена процедура відкриття та реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва; удосконалення методів обліку та форм статистичної звітності та ін.

3. Види та форми підприємницької діяльності.

3.1. Загальні відомості.

Підприємницька діяльність може бути класифікована по різним признакам: виду діяльності, формам власності, кількості власників, організаційно-правовим та організаційно-економічним формам, ступеню використання найманої праці та ін.

По видам або призначенню підприємницьку діяльність можна підрозділити на виробничу, комерційну, фінансову, консультативну та ін. Усі ці види можуть функціонувати окремо або разом.

По формам власності майно підприємства може бути особистим, державним, муніципальним, а також знаходитись у власності суспільних організацій. При цьому держава не може встановлювати обмеження та привілеї у здійсненні прав власності у залежності від надходження майна у особистій, державній, муніципальній власності або суспільних організацій.

За кількостю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною та колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективному підприємництву відповідає власність, яка належить одночасно декільком суб’єктам з певною долею кожного з них або без певних долів. Володіння, використання та розпорядження майном, яке знаходиться у колективній власності, здійснюється за узгодженням усіх власників.

Серед організаційно-правових форм підприємництва розрізняють товариства, суспільні організації, кооперативи; до основних організаційно-економічних форм можна віднести: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи, холдинги.

3.2.