Типи ринкових відносин

Ринкові відносини розрізняються по характеру поводження учасників торгових угод.

Покупець має економічну свободу, якщо він:

а) за бажанням вибирає продукт із безлічі пропонованих благ;

б) відшукує продавця з числа тих, хто краще обслужить і реалізує товар при подібних умовах.

Для продавця свобода полягає в наступному:

а) виборі найбільш придатного покупця;

б) можливості розпоряджатися грошима) вирученими від продажу товарів, за своїм розсудом.

Для покупця і продавця свобода складається в необмеженому виборі умов торгової угоди. Не потрібно, мабуть, доводити, що ступінь ринкових воль зростає в міру збільшення багатства продавців і покупців.

За рівнем розвиненості цих і інших господарських воль ринки можна підрозділити на три типи: вільний, нелегальний і регульований.

Вільний ринок має максимум свобод. Тут суб'єкти ринку мають повну незалежність. Вони вільні від утручання держави в справи власників.

Нелегальний ринок включає два види: а) тіньову торгівлю і б) чорний ринок. Тіньова торгівля ведеться з порушенням правил купівлі- продажу звичайних благ (несплати ринкових зборів і податків, відсутність необхідних ліцензій — дозволів державних органів на збут визначених товарів і ін.).

На чорному ринку підпільно торгують речами, які заборонено робити і продавати.

Якісно відмінною від вільного і нелегального ринку є регульована торгівля.

Регульований ринок підлеглий визначеному порядку, що закріплений у правових нормах і підтримується державою.

Сучасний ринок включає наступну сукупність соціальних інститутів.

По-перше, сюди входить правова система, що організує правове регулювання ринку й охороняє інтереси учасників ринкових відносин. Основу цієї системи складає Цивільний кодекс, що виконує роль економічної конституції.

По-друге, у розглянуту совокупность інститутів входять органи державного контролю і регулювання. Тут маються на увазі установи по санітарному, епідеміологічному й екологічному контролі; податкова система; органи фінансово-кредитної політики держави.

По-третє, до соціальних інститутів відносяться асоціації (об'єднання), союзи споживачів, підприємців і працівників (професійні союзи). Вони підвищують ступінь організованості, цивілізованості й ефективності дій учасників ринкових угод.

По-четверте, для нормальної діяльності сучасного ринку необхідна інфраструктура — загальний пристрій господарського життя. Сюди відносяться торгові підприємства, біржі, банки і т.п.

Вони зв'язують виробників, торгових посередників і покупців у єдине ціле.

Підсумовуючи усе викладене про історію розвитку і сучасний стан ринкового господарства, приходимо до наступного узагальнення.

1. В міру кількісного зростання товарного виробництва ринок має тенденцію (напрямок розвитку) до просторового розширення. Він пройшов історичний шлях від місцевої до внутрішньої і міжнародної торгівлі.

2. В другій половині XX сторіччя досягнутий настільки глибокий поділ праці в товарному виробництві, що сучасний ринок перетворився в багатоланкову систему галузей і під галузей торгівлі. У результаті різко підсилилася залежність всього економічного організму від розвитку ринкової системи.

3. Типи ринкових зв'язків істотно змінювалися протягом всієї історії товарно-ринкового господарства. Для Заходу спочатку й аж до XIX в. включно була характерна перевага вільного ринку. Тоді був досягнутий найбільший ступінь економічних воль товаровласників. В другій половині XX в. у результаті активного втручання держави в національне господарство розвився тип регульованого ринку.

4. Сучасна структура ринкових зв'язків включає три їхні типи: а) вільний ринок (частково зберігся в секторі одноособових господарств); б) нелегальний ринок і в) регульоване ринкове господарство (розвите переважно в секторі акціонерних об'єднань і державному секторі).

4.2. Форми підприємств.

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно, що може належати йому на праві власності або повного господарського ведення.

Джерелами майна підприємств є:

грошові і матеріальні внески засновників підприємства;

доходи від реалізації продукції, робіт і послуг;

цінні папери і доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації від бюджетів різного рівня;

безоплатні чи благодійні внески;

пожертвування організацій, підприємств і громадян;

випуск майна державних підприємств шляхом конкурсу, аукціону, тендера;

викуп майна державного підприємства шляхом акціонування;

інші джерела, не заборонені законодавством.

У залежності від форм власності в народному господарстві діють приватні, муніципальні і державні підприємства, а також змішаної форми власності, засновані на об'єднанні майна, що знаходиться в приватній, муніципальній і державній власності, власності іноземних держав, а також у власності громадських організацій.

Індивідуальне (сімейне) приватне підприємство засноване на власності громадян.

Орендне підприємство створюється на основі договору оренди з власником майна і трудовим колективом, що взяв майно в оренду.

Державне підприємство засновується органом державної влади. Майно державного підприємства утворюється за рахунок бюджетних чи засобів внесків інших державних підприємств, отриманих доходів.

Муніципальне підприємство засновується місцевими органами влади. Майно таких підприємств також утвориться за рахунок бюджетних асигнувань відповідного рівня чи інших муніципальних підприємств.

4.3. Механізм функціонування підприємства.

Социально-економическая роль підприємства в умовах ринку істотно міняється по ряду напрямків:

основні вимоги, що висуває ринок підприємству, - працювати так, щоб результатом діяльності був не тільки випуск продукції чи послуг, але й одержання прибутку, тобто завжди повинне бути перевищення доходів над витратами, що витрачаються ресурсами, і чим більше це перевищення, тим прибутковіше працює підприємство;

на зміну вимозі випуску як можна більшої кількості продукції приходить вимога не тільки зробити продукцію, але і збути її, реалізувати. Подальше нарощування обсягів доцільно тільки в умовах гарантованого збуту останньої;

на зміну вимогам обмеження, що існували, з боку вищих органів приходить самостійність підприємств по багатьом питанням його діяльності, але як плата за цю самостійність – можливість неспроможності і банкрутства.

Отже, поведінка підприємства в умовах ринкового господарювання видозмінюється, і ця зміна стосується багатьох питань діяльності підприємства. Будь-яке підприємство є відкритою економічною системою.

В умовах ринку підприємство вирішує дві задачі – зробити продукцію і реалізувати її. У залежності від рішення цих задач воно буде процвітати чи буде неспроможним. Для того, щоб знати, що необхідно робити – який асортимент, у