якій кількості – підприємство повинне вивчити ринок, перш ніж почне витрачати ресурси на виготовлення конкретної продукції, тобто зайнятися маркетингом. Причому маркетингом необхідно займатися постійно – як до запуску продукції у виробництво, так і після, у процесі реалізації.
Для прийняття рішень необхідно зібрати і проаналізувати достовірну інформацію, що включає:
характеристику товарів;
загальну характеристику ринку: велике чи мале число споживачів, способи покупки товарів, відношення покупців до товарів, умовам і термінам постачання, умови продажу і конкурентів;
канали поширення товарів;
конкретний стан ринку: чи існує конкуренція між виробниками товарів і який її рівень;
законодавчі обмеження;
рівні управлінської діяльності в області маркетингу;
фінансові, матеріальні й інші ресурси, необхідні для досягнення цих цілей;
перспективні цілі фірми, що виникають при цьому задачі і забезпеченість їхніми необхідними ресурсами;
оперативні, поточні цілі і задачі, висунуті конъюктурою ринку, не суперечним довгостроковим стратегічним цілям.
У виробництві продукту і здійсненні маркетингової політики необхідно враховувати життєвий цикл продукту на ринку, що включає ряд стадій:
упровадження, що вимагає великих витрат, тому торгівля товаром на цій стадії, як правило, збиткова;
ріст як результат визнання покупцем товару і швидкого збільшення попиту на нього. При рості обсягу продажу і відповідно прибутку стабілізуються витрати на рекламу;
зрілість характерна тим, що більшість покупців товар уже придбали, тому темпи росту продажів, досягши максимуму, починають падати, прибуток також починає знижуватися в зв'язку зі збільшенням витрат на рекламу й ін. маркетингові заходи;
насичення: у цьому періоді, незважаючи на вжиті заходи, ріст продажів більше не відбувається. Прибуток від торгівлі продовжує збільшуватися через зниження витрат на виробництво;
спад являє собою період різкого зниження продажів, а потім і прибутку.
Як працює підприємство – прибуткове, чи збитково в рамках самооплатності – в істотній мері залежить від форм і методів перетворення і може бути визначено цілим рядом як приватних, так і загальних показників ефективності.
4.4. Регулююча роль якості продукції.
Якість – це сукупність властивостей продукції, покликаних задовольняти потребу відповідно до призначення продукції. Любий продукт являє собою сукупність властивостей, куди входять надійність, эргономичность, эстетичні властивості і экологичність. Сучасне виробництво – це виробництво високоякісної продукції. Споживач часто віддає перевагу якості ціні, оскільки розуміє, що висока якість знизить витрати на експлуатацію, ремонт і більш повно задовольнить його потреби.
Витрати на роботи по підвищенню якості продукції мають значну питому вагу, що постійно росте. Підвищення якості – це трудомістка робота для підприємства, оскільки торкається практично всіх напрямків діяльності і в остаточному підсумку виходить на такий макроекономічний показник, як якість життя.
Якість продукції – результат якості: праці, предметів праці, засобів праці, технології, керування, виробничого середовища в цілому.
Якість проміжного продукту у свою чергу формує якість кінцевого продукту, а останній безпосередньо виходить на якість життя, де поряд з такими складовими, як якість продукту і послуг, бере участь якість обороноздатності, природного середовища, інфраструктури, національного багатства.
5. Малі підприємства та їх розвиток.
Формування ринку – процес багатоплановий. Потрібна взаємодія багатьох складових, однієї з них є становлення малих і середніх підприємств, кожне з який буде або асоційованим, або одноособовим хазяїном засобів виробництва і виробленої їм продукції. Питання розвитку малих і середніх підприємств – один з найважливіших у програмі розвитку і демонополізації народного господарства країни. Формування малих ринкових структур в усіх без винятку галузях і сферах економіки країни відповідає мирохозяйственным тенденціям економічних процесів, тому що у всіх країнах світу в сфері малого бізнесу діє велике число невеликих підприємств різноманітного профілю практично у всіх галузях.
Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних по масштабах виробництв – великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих, що складаються під впливом багатьох факторів.
Останнім часом з'явився небувалий ріст малого і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не потрібно значних капіталів, великих обсягів устаткування і кооперації безлічі працівників. Малих і середніх підприємств особливо багато в наукомістких видах виробництва, а також у галузях, зв'язаних з виробництвом споживчих товарів.
Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається поруч їхніх переваг, у порівнянні з великим виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури; виробництво малими підприємствами, що невигідно великим фірмам; виключення зайвих ланок керування. Малому виробництву сприяє диференціація й індивідуалізація попиту в сфері виробничого й особистого споживання.
У свою чергу розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище; створюються додаткові робочі місця; активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор.
Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу додатка праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але насамперед для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.
Соціальна функція малих підприємств складається в їхнє здатності у великих масштабах поглинати незайняту робочу силу, знижувати соціальну напруженість, безробіття.
Мале підприємство функціонує у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один чи кілька видів діяльності. Воно має самостійність у здійсненні своєї господарської діяльності, у розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків і інших обов'язкових платежів.
Працівники малих підприємств підлягають соціальному і медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і на умовах, установлених для робітників та службовців у державних підприємствах. Мале підприємство вносить внески по медичному і соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і розмірах, установлених чинним законодавством.
Мале підприємство самостійне планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його