працівників. Основу планів складають договори, укладені самостійно зі споживачами (покупцями) продукції, а також постачальниками сировини, матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть полягати і з відповідними державними органами.
Малі підприємства як хитлива підприємницька структура, найбільш залежна від коливань ринку, мають потребу в різнобічній державній підтримці. З метою розвитку малого бізнесу і забезпечення державної підтримки малого підприємництва приймаються спеціальні постанови. Існують різні організаційні форми підтримки і захисту інтересів малих підприємств. Малі підприємства бідують також в інформаційному обслуговуванні, підготовці кадрів, у пільговому банківському кредиті й іншій допомозі.
6. Основні напрями підвищення ефективності виробництва.
Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці – найважливішій сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних факторів економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності з усебічно розвитими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.
Найважливішими факторами і напрямками підвищення економічної ефективності виробництва є: науково-технічний прогрес, режим економії, підвищення рівня використання основних виробничих фондів, удосконалювання структури економіки, оптимальна інвестиційна політика й ін.
Найважливіший фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності – науково-технічний прогрес.
Надзвичайно важливу роль грає також автоматизація виробництва – швидкий розвиток робототехніки, роторних і роторно-конвеєрних ліній, гнучких автоматизованих виробництв, що забезпечує високу продуктивність праці; створення і використання нових видів металлопродукции, пластичних мас, композитів, металевих порошків, кераміки й інших прогресивних конструкційних матеріалів.
Одним з важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальний джерело задоволення зростаючих потреб у паливі, енергії, сировині і матеріалах.
Необхідно інтенсивніше використовувати створений виробничий потенціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального завантаження устаткування, істотно підвищувати змінність його роботи і на цій основі збільшувати знімання продукції з кожної одиниці устаткування, з кожного квадратного метра зробленої площі.
Один з факторів інтенсифікації виробництва – удосконалювання структури економіки.
Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці. Найважливіші показники економічної ефективності суспільного виробництва – трудомісткість, матеріалоємність, капиталоемкость, фондоемкость.
В умовах ринкової економіки основні критерії оцінки господарської діяльності підприємств і фірм – прибуток і рентабельність стосовно фондів.
У результаті всього цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, що буде діючим засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, збільшення суспільного багатства в інтересу підвищення добробуту народу.
7. Висновки.
В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування – менеджмент.
Усе це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, що найбільше грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користається попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.
Функціонування підприємств в умовах ринку передбачає пошук та розробку кожним з їх особистого шляху розвитку. Іншими словами, щоб не тільки утриматись, алі і розвиватись у ринку, підприємство винний покращувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами та результатами виробництва, шукати нові форми прикладення капіталу, шукати нові, більш ефективні засоби доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.
8. Використана література.
Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара.-М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.
Агаев В. С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика.-М., 1996.
Брєддик У. Менеджмент организации.-М.:Инфра-М, 1997.
Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы.- М.: Финстатинформ, 1995.
Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства.-М.:СОФИТ,1999.
Лапуста М. Г. Малое предпринимательство. - М. : Инфра-М, 1997.
Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.
Пелих А. С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1997.
Прокушев Е. В. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1998.
Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: Инфра-М., 1999.
Турбан Г. В. Внешнеэкономическая деятельность. – Минск: Высшая школа, 1997.
Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.
Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994.
Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. – М.: Ось-89, 1997.
Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике. – М.: Синтег, 1999.
