процесі функціонування суб'єкта підприємницької діяльності, не мають безпосереднього економічного відношення до функціонування суб'єкта; підприємницької діяльності, але позначається на всіх сферах його діяльності. Ці виробничі відносини формуються як притаманна функціонуванню будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності економічна та позаекономічна можливість виникнення втрат. В економічній теорії така можливість аналізується як третя особливість функціонування підприємця та як особиста притаманна тільки йому функція – відповідальність за прийняті рішення, тобто ризик [21, 50-58].
Ризик є, так би мовити, впливовим чинником, що виникає з приводу дій суб'єкта підприємницької діяльності, але не залежить від нього. З цієї точки зору, ризик є результатом взаємодії, взаємовідносин та протиріччя, що виникає з приводу реалізації готової продукції між ринком як сукупним економічним суб'єктом та управлінською підприємницькою структурою.
Такі виробничі відносини утворюються двома сукупними економічними суб'єктами, взаємодія яких спрямована на процеси визнання суспільної необхідності вироблених товарів і послуг. Ці процеси не обмежуються маркетинговою стратегією підприємницької структури, тому що включають в себе всі невизначеності та непередбачуваності як ринкового середовища, так і виробничого процесу. Основним протиріччям виробничих відносин ризику є можливі втрати, що виникають в процесі цих відносин. А безпосередньо ці виробничі відносини проявляються як процес всебічної локалізації ризику через можливість його якісної та кількісної оцінки.
Таким чином, всі визначені особливі виробничі відносини спочатку складаються як три окремих види економічних відносин з приводу функціонування суб'єкта підприємницької діяльності, а потім у межах єдиної економічної мікросистеми реалізуються через основні функціональні взаємозв'язки суб'єкта підприємницької діяльності, суб'єктних елементів ринкового середовища, в межах якого він діє, та виробничого підприємства, яке є безпосереднім виконавцем виробничої функції [21, 50-58].
При цьому як основні внутрішні елементи мікросистеми суб'єкт підприємницької діяльності, сукупний ринковий суб'єкт та сукупний суб'єкт виробничого підприємства мають свої специфічні характеристики, внутрішню структуру і формуючі чинники. Але їх взаємовплив і взаємодія створюють внутрішню єдність, притаманну системоформуючим чинникам ринкової системи. Це виявляється в тому, що кожен з елементів мікросистеми не може існувати окремо від неї, не відчуваючи її впливу, а будь-яке порушення зв'язків, що формуються під час реалізації трьох перелічених виробничих відносин, може призвести до втрати функціональної спроможності всієї мікросистеми.
Наявність даного взаємозв'язку зумовлює необхідність аналізу не лише тих факторів, які впливають на формування окремого суб'єкта підприємницької діяльності, а й, що більш важливо для його ефективного функціонування, факторів впливу на основні функціональні зв'язки мікросистеми, які окреслюють існування суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, при здійсненні суб'єктом підприємницької діяльності функції ініціативи взаємодія між ним і сукупним ринковим суб'єктом підпорядкована як внутрішнім, так і зовнішнім чинникам. Саме від цих чинників залежить ефективність реалізації функції ініціативи, тобто вирішення протиріччя цих виробничих відносин.
До внутрішніх чинників здійснення суб'єктом підприємницької діяльності функції ініціативи в межах його впливу на іншого суб'єкта даних виробничих відносин – сукупного ринкового суб'єкта – належить своєрідна економічна поведінка, що притаманна суб'єкту підприємницької діяльності та відрізняє його від інших економічних суб'єктів. Як відомо, саме економічна поведінка функціонуючих суб'єктів конституює в собі всі розбіжності їх взаємозв'язку, взаємодії та взаємовпливу в межах виконання ними всіх притаманних їм функцій.
З цієї точки зору, ініціатива може трактуватися як окремий вид цілеспрямованої діяльності людини, що виконує функції провідника основної ідеї виробництва. І, таким чином, її можна трактувати як своєрідну форму трудової діяльності, що складається із специфічних дій, спрямованих на розроблення основних параметрів можливого подальшого функціонування підприємства, тобто ініціатива як взаємозв'язок між суб'єктом підприємницької діяльності та сукупним ринковим суб'єктом є основою всієї, в тому числі виробничої, економічної поведінки. І в межах такої економічної поведінки суб'єкта підприємницької діяльності внутрішня суть ініціативи може бути визначена як усвідомлення ним мети підприємницької діяльності, підпорядкованої реалізації його основного пріоритетного інтересу [21, 50-58].
Саме підприємницький інтерес як основа відносин ініціативи суб'єкта підприємницької діяльності є внутрішнім чинником мотиваційного механізму всієї діяльності підприємця, який визначає зміст і спрямованість його функціонування. Іншими словами, підприємницький інтерес фіксує в собі всі основні характеристики майбутньої ініціативи, що виявляється через взаємовідносини суб'єкта підприємницької діяльності з іншими суб'єктами ринкового середовища. Таким чином, підприємницький інтерес – це своєрідний внутрішній фактор спрямування всієї економічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що робить його передумовою всіх взаємозв'язків та протиріч, які виникають у межах його функціонування.
Здійснення відносин ініціативи суб'єкта підприємницької діяльності як вияв його особливого підприємницького інтересу є початковим етапом процесу виробництва. Як і процес виробництва, цей етап спрямований на визначення та досягнення певного матеріального чи нематеріального результату господарювання. Він передбачає визначення особливостей економічного середовища, відпрацювання ідей та розроблення напрямів виконання цільової функції в умовах існуючих ринкових відносин. Разом з тим, ці умови охоплюють весь спектр ринкових відносин від розвитку конкуренції (як основи ведення ефективної підприємницької діяльності) до формування розгалуженої систематизованої мережі закладів ринкової інфраструктури.
Отже, ініціатива як виробничі відносини, що виникають між суб'єктом підприємницької діяльності та сукупним ринковим суб'єктом, є виявом цільової функції, яка формується під впливом мотиваційних факторів формування суб'єкта підприємницької діяльності. В цьому є, так би мовити, внутрішні чинники реалізації відносин ініціативи. А вияв цих відносин стосується напрямів її реалізації, через посередництво яких здійснюється функціональна реалізація самих відносин. До основних напрямів відносин підприємницької ініціативи можуть бути віднесені такі напрями, як інноваційна, інвестиційна діяльність та арбітражування [21, 50-58].
Інноваційна діяльність, з точки зору реалізації відносин підприємницької ініціативи, – це ринкова підготовка нового чи вдосконаленого виробництва, а саме: розробка та впровадження у виробництво технічних