Поєднуючи внутрішні та зовнішні умови виробництва через посередництво засобів, що координують використання факторів виробництва, менеджмент як відносини управління підприємством не тільки виявляє особливі інтереси обох його суб'єктів, а й робить спробу їх реалізації, долаючи протиріччя цих особливих інтересів, що пізнається на всіх сторонах здійснення процесу виробництва в цілому. Так, інтереси суб'єкта підприємницької діяльності, що виявляються через відносини менеджменту, повністю підпорядковані його інтересам, які виникають у межах відносин ініціативи. Саме вони формують на основі цільової функції своєрідну організаційно-виробничу функцію, яка включає в себе основну мету підприємства та напрями її реалізації. І основним напрямом в організації управління підприємством у межах будь-якого виробничого процесу є визначення та підтримання на граничному рівні витрат виробництва.

Інтереси сукупного виробничого суб'єкта спрямовані на отримання зиску від функціонування підприємства для кожного з власників факторів виробництва, що саме і утворюють цей сукупний виробничий суб'єкт. І зиск, який вони прагнуть отримати, може не збігатися з прагненням суб'єкта підприємницької діяльності до мінімізації витрат на виробництво, тому що доходи власників факторів виробництва можуть складатися саме з таких витрат, як заробітна плата, відсоток на капітал тощо [21, 50-58].

Розбіжність інтересів суб'єкта підприємницької діяльності та сукупного виробничого суб'єкта формує основне протиріччя виробничих відносин менеджменту. А шляхи і способи розв'язання цього діалектичного протиріччя формуються як конкретні специфічні дії з організації та управління виробничим підприємством при здійсненні суб'єктом підприємницької діяльності функції менеджменту. Такі дії є завжди конкретними та зумовлені, насамперед, рівнем техніко-технологічного та економічного розвитку виробництва, досягнутого на конкретному етапі соціально-економічного розвитку суспільства. Але, незважаючи на це, існує об'єктивна необхідність врахування при здійсненні менеджменту тих умов зовнішнього ринкового середовища, що впливають не стільки на процеси формування цільової функції, скільки безпосередньо на сам хід виробничого процесу і таким чином зумовлюють зміни у внутрішній організації підприємства, що управляється.

Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на формування та реалізацію виробничої функції підприємства, примушують обох суб'єктів – виконавців відносин менеджменту прагнути до гнучкості та адаптивності управлінської системи з метою оптимізації витрат на виробництво та реалізацію продукції. Саме процес узгоджених змін структури, форм і напрямів організації та управління виробничим підприємством і може бути визначений як своєрідна функціональна можливість досягнення мети виробництва за рахунок і через посередництво реалізації виробничих відносин менеджменту [21, 50-58].

Виробничі відносини, що виникають при функціонуванні економічної мікросистеми як своєрідні взаємовідносини між її суб'єктами, констатують наявність у суб'єкта підприємницької діяльності ще однієї обов'язкової функції – прийняття на себе підприємницького ризику. Ці виробничі відносини виникають з приводу отримання суб'єктом підприємницької діяльності неповної інформації про тенденції економічного розвитку через непередбачуваність та невизначеність внутрішніх процесів функціонування таких економічних суб'єктів, як сукупний ринковий суб'єкт, що склався в межах ринкового середовища функціонування даного суб'єкта підприємницької діяльності та сукупного виробничого суб'єкта, який включає в себе систему взаємовідносин економічних суб'єктів виробничого підприємства.

Таким чином, підприємницький ризик у найзагальнішому вигляді може бути виокремлений в межах локальної економічної мікросистеми як виробничі відносини, що сформувалися під впливом невизначеності у виконанні суб'єктом підприємницької діяльності цільової функції, а через це в отриманні ним майбутнього доходу. Така невизначеність є формою прояву протиріччя, що виникає в процесі реалізації інтересів, що не збігаються, основних суб'єктів цих виробничих відносин, які виникають при їх взаємодії в межах економічної мікросистеми [21, 50-58].

Функціональні інтереси суб'єктів цих особливих виробничих відносин формуються з приводу можливостей отримання сталого рівня прибутку та задоволення індивідуальних і виробничих потреб ринкових суб'єктів у тій чи іншій групі товарів та послуг. Протиріччя, що виникають у цих виробничих відносинах стосуються, передусім, погіршення економічного становища сукупних ринкового та виробничого економічних суб'єктів, яке пов'язано з порушенням виконання ними своїх економічних функцій, а через них воно позначається і на економічному стані суб'єкта підприємницької діяльності. Саме тому, це протиріччя може бути визначено як загальна ймовірність виникнення тих чи інших втрат при взаємодії сукупних суб'єктів ринку та виробничого підприємства, пов'язаних з існуванням конкретного товару чи послуги.

Отже, ризик як виробничі відносини є проявом взаємопов'язаних відносин впливу на суб'єкт підприємницької діяльності сукупних суб'єктів ринку та виробничого підприємства, що складаються через існування протиріччя функціонування підприємства та ринку. Тому розв'язання даного протиріччя, що здійснюється як реалізація виробничих відносин ризику, полягає в управлінні ризиком, тобто діяльність підприємця має бути спрямована на зменшення втрат, пов'язаних з ризиком [21, 50-58].

Таким чином, ризик як функціональний взаємозв'язок, що виникає при взаємовпливі обох сторін виробничих відносин, реалізується через вплив на суб'єкт підприємницької діяльності всіх елементів економічного ризику як при функціонуванні виробничого підприємства, так і при зміні ринкової кон'юнктури. А зворотній вплив можливий тільки в межах корекції поведінки суб'єкта підприємницької діяльності, який виконує функцію перебирання на себе відповідальності за прийняття рішення з урахуванням усіх результатів функціону-вання локальної економічної мікросистеми, тобто при управлінні ризиком.

Запропонована теоретична модель функціонування суб'єкта підприємницької діяльності дає можливість виокремити в межах здійснення виробничих відносин економічної мікросистеми основні напрями та фактори впливу внутрішнього і зовнішнього функціонального середовища на ефективність існування суб'єкта підприємницької діяльності та сформулювати основні проблемні питання не тільки теоретичного, а й практичного функціонування суб'єктів підприємницької діяльності.

Найбільш важливим висновком з аналізу цієї теоретичної моделі є те, що функціонування суб'єкта підприємницької діяльності в межах розглянутих нами виробничих відносин даної мікросистеми вже має