Розмір доплат має визначатися двома-трьома кількісними показниками. Наприклад, для верстатників машинобудівних підприємств при встановленні надбавки 4% такими показниками можуть бути: робота на складному устаткуванні не менше одного року; виконання планового завдання на середньому рівні, виконання робіт із здачею з першого пред'явлення 95-97% продукції; при встановленні надбавки 8% — робота на складному устаткуванні від одного до трьох років, виконання завдання вище середнього на 3-5%, виконання робіт із здачею з першого пред'явлення 97-99%; у разі встановлення надбавки 12% — робота на складному устаткуванні понад три роки, виконання завдання вище середнього рівня на 5-7%, виконання робіт із здачею з першого пред'явлення — понад 99%.

Висококваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, які потребують високої професійної майстерності і великого виробничого досвіду, розміри доплат можуть бути збільшені: робітникам IV розряду — до 16%, V — до 20% і VI — до 24% тарифної ставки.

З урахуванням особливостей виробництва на окремих підприємствах доцільно конкретизувати показники високої професійної майстерності. До них належать: високоякісне виконання робіт протягом певного періоду часу; систематичне досягнення вищих показників порівняно із середніми показниками з тієї самої професії! періодичне виконання робіт вищого розряду, робота на особливо складному устаткуванні, суміщення професій, дотримання трудове і виробничої дисципліни.

3. Удосконалення тарифної системи.

Удосконалення діючої тарифної системи полягає в подальшому створенні єдиних уніфікованих умов оплати праці всіх категорій працівників на основі створення єдиної тарифної сітки, впровадження безтарифної (пайової) системи оплати праці.

Основними принципами побудови єдиної тарифної сітки є:*

охоплення єдиною тарифною шкалою всіх працівників підприємств, організацій;*

групування професій і посад за ознакою спільності виконуваних робіт (тобто в одну групу виокремлені посади технічних виконавців, спільні для підприємств усіх галузей; посади спеціалістів, спільні для підприємств усіх галузей; посади спеціалістів, які специфічні для підприємств різних галузей; посади керівників підрозділів з адміністративно-державними функціями, які спільні для підприємств усіх галузей; посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів, підприємств різних галузей);*

усі роботи розрізняються за ступенем складності, що здійснюється через віднесення професій і посад до певного розряду за оплатою;*

вихідна тарифна ставка відповідає мінімальній заробітній платі.

Діюча на деяких підприємствах єдина тарифна сітка має 17 розрядів із співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1 : 8,16. Робітники належать до 1-6-го (а в деяких випадках до 1-8-го) розрядів, службовці — до 2-17-го, в тому числі службовці — технічні виконавці, посади яких загальні для підприємств усіх галузей, — до 2-5-го, спеціалісти, посади яких загальні для підприємств різних галузей, — до 4-13, спеціалісти, посади яких специфічні для підприємств різних галузей до 6-12, керівники адміністративно-господарських структурних підрозділів підприємств, що загальні для всіх галузей, — до 3-8, керівники підприємств та їхніх структурних підрозділів різних галузей, — до 6-17-го (табл. 1).

Особливістю організації оплати праці керівників, спеціалістів і службовців на основі використання єдиної тарифної сітки є відмова від “вилки” окладів і перехід до фіксованих окладів, які відповідають установленим тарифним коефіцієнтам.

Основою диференціації окладів є рівень складності робіт і відповідальності. Так, заробітна плата майстра дільниці має перевищувати оплату праці висококваліфікованого робітника не менше як на 12-15%.

Розширення економічної самостійності супроводжується використанням безтарифної системи оплати праці. За цієї системи заробіток працівника повністю залежить від кінцевих результатів роботи трудового колективу, тобто її можна застосовувати в таких колективах, які несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Члени цього колективу добре знають один одного і довіряють своїм керівникам. Застосування безтарифної системи найдоцільніше в невеликих трудових колективах зі сталим складом працівників, включаючи керівників і спеціалістів (виробничі кооперативи і підрядні колективи).

Таблиця 1

Єдина тарифна сітка оплати праці працівників

Категорії групи працівників | Тарифні розряди, відповідні їм тарифні коефіцієнти

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17

1,0 | 1,14 | 1,30 | 1,48 | 1,69 | 1,93 | 2,20 | 2,51 | 2,86 | 3,26 | 3,72 | 4,24 | 4,83 | 5,51 | 6,28 | 7,16 | 8,16

І Робітники | X | X | X | X | X | X | X | X

II Службовці | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X

В тому числі: 1 . Посади службовців — технічних виконавців, що загальні для всіх підприємств | X | X | X | X

2. Посади спеціалістів, що загальні для підприємств різних галузей | Х | X | X | X | X | X | X | X | X | X

3. Посади спеціалістів, що специфічні для підприємств різних галузей           |

X | X | X | X | X | X | X          

4. Посади керівників адміністративно-господарських структурних підрозділів підприємств, що загальні для всіх галузей     |

X | X | X | X | X | X                  

5. Посада керівників підприємств і їх структурних підрозділів різних галузей           |

X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X | X 

Основними ознаками цієї системи є:*

тісний зв'язок рівня оплати праці працівника