Тому доцільно до діючої методики визначення планового обсягу реалізованої продукції внести зміни. На кінець планового року залишки нереалізованої продукції слід визначати у наступному складі: готова продукція на складі підприємства; товари відвантажені, строк оплати яких не настав; товари, не сплачені покупцями в строк; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні у покупців. В сезонних галузях про-ми-с-ловості необхідно враховувати також планові понаднормативні запаси готової проду-кції на кінець року, що зазвичай покриваються короткостроковими кредитами.
Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.
Розрахунок виручки від реалізації продукції [26, 82]
Номенклатура | Кількість продукції, шт. | Повна собівар-тість, тис. грн. | Вартість у вільних відпускних цінах, тис. грн. | у тому числі | Вартість без акцизного збору і ПДВ, тис. грн. | Прибуток (+) або збиток (-), тис. грн.
акцизний збір, тис. грн. | податок на додану вартість, тис. грн.
Основна продукція (товарний випуск) | | | | | | |
А | 72 | 576 | 760,3 | - | 126,7 | 633,6 | +57,6
Б | 12 | 180 | 225,2 | - | 37,5 | 187,7 | +7,7
В | 24 | 288 | 362,9 | - | 60,5 | 302,4 | +14,4
Г | 48 | 480 | 938,9 | - | 156,4 | 50S,8 | +28,8
Всього основної продукції | | 1524 | 2287,3 | 273,6 | 381,2 | 1632,5 | +108,5
Всього реалізації основних видів продукції з врахува-н-ням зміни її залишків | | 1614 | 2575,3 | 273,6 | 585,2 | 1716,5 | +102
Інші види продукції | | 252 | | | | 324,0 | +72
Загальний обсяг реалізації | | 1866 | | | | 2040,5 | +174,5
Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3.2).
Таблиця 3.
Укрупнений метод розрахунку виручки від реалізації продукції [26, 83]
Показники | Собівартість товарної продукції, тис. грн. | Вартість реалізації продукції за вільними цінами, тис. грн. | в тому числі | Вартість реалізації продукції без акцизного збору і ПДВ, тис. грн. | Прибуток (+) або збиток (–), тис. грн.
акцизний збір, тис. грн. | ПДВ, тис. грн.
Залишок готової продукції на початок планового періоду | 48 | 72,8 – | 10,4 | 62,4 | +14,4
Товарний випуск продукції в плановому періоді | 264 | 400,4 – | 57,2 | 343,2 | +79,2
Залишок готової продукції на кінець планового періоду | 60 | 910,0 – | 13,0 | 78,0 | +18,0
ВСЬОГО | 252 | 564,2 – | 80,6 | 327,6 | +75,6
Таким чином, факторами підвищення доходу є ціни, планування виручки від продажу продукції. Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів.
Висновок
Отже, визнані доходи підприємства поділяються на: дохід (виручку) від продажу (реалізації) продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові та інші доходи.
Виручка від реалізації продукції (послуг) – грошові кошти, отримані за поставлену покупцям продукцію або надані послуги. Залежить від обсягу реалізованої продукції, її асортименту, якості і сортності, рівня цін. Своєчасність і повнота надходжень виручки від реалізації продукції сприяє нормальному фінансовому становищу об'єкта господарювання.
Прямий вплив на розмір виручки здійснює обсяг (кількість) реалізованої продукції, який залежить від обсягу виробництва товарної продукції, та рівень відпускних цін, який залежить від якості і споживчих властивостей продукції.
На підприємстві виручка від реалізації продукції – це важливий об'єкт планування. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.
Розрізняють такі фактори зниження собівартості продукції:
1) підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів; розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується; краще використання сировини та матеріалів;
2) поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних виробничих фондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо;
3) зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;
4) зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції. Індексний метод дає змогу врахувати вплив перелічених факторів на зниження собівартості продукції.
Прибуток є найважливішим показником, який дає узагальнену характеристику всій виробничо-фінансовій діяльності підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Крім того, прибуток є основним джерелом розширення основних і обігових фондів, діючим фактором, який стимулює (за допомогою створення та використання фондів економічного стимулювання) досягнення більш високих показників виробництва, джерелом доходів Держбюджету.
Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку.
Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився
